Був самою світлою Людиною! Кращий з кращих... Тернопільщина прощається з Андрієм Побережником

Був самою світлою Людиною! Кращий з кращих... Тернопільщина прощається з Андрієм Побережником

Андрій зумів залишитись живим під час виходу з Дебальцеве. З початком повномасштабної війни — одразу вирушив на фронт. Коли був зв'язок, писав і телефонував. Жартував, що в нього «екскурсійний тур знайомими місцями». В ньому не було шаленості, ненависті, бажання нищити й вбивати. Він світлий… Але артснаряди, вочевидь, не дивляться на це...

— Коли наприкінці травня загинув близький мені Віталій Дерех, я, захлинаючись сльозами, згадував його, переглядаючи фото — натрапив на знимку, де і Віталік, і Андрій разом. Вони тоді обидва в гості завітали, — пригадує близький друг Андрія Побережника його тезка, наш колега, журналіст й депутат Андрій Шкула. — Я не сильно віруюча людина, але молив небесні сили, аби хоч з Побережником все було гаразд. Не почув ні Бог, ні Боги, ні якась там вища сутність, ні космос…

Герої, на жаль, вмирають. Але пам‘ять має жити!

У Тернополі прощаються із загиблим поблизу Лисичанська тернополянином Андрієм Побережником. У будинку жалоби ввечері 21 червня відправляють панахиду. В останню путь Андрія проведуть 22 червня об 11. Поховають на Алеї героїв, що на Микулинецькому цвинтарі.

Побережник Андрій Дмитрович народився 13 грудня 1987 року. Загинув 19 червня 2022 року під Лисичанськом, що на Луганщині. Андрієві було і назавжди залишиться 34…  

Відео дня

— Андрій зумів залишитись живим під час виходу з Дебальцеве. З початком повномасштабної війни — одразу вирушив туди, — пригадує близький друг Андрій Шкула.  — Коли був зв‘язок — писав і телефонував. Жартував, що в нього «екскурсійний тур знайомими місцями», — згадує Андрій Шкула. — В ньому не було шаленості, ненависті, бажання нищити й вбивати. Він світлий… Але артснаряди, вочевидь, не дивляться на те. Співчуваю нам всім — гинуть найкращі. Герої, на жаль, вмирають. Але пам‘ять має жити!

Андрій Побережник жив в самісінькому центрі міста, яке направду, любив, — на вул. Стрімкій. Вчився в 13 школі, потім в ліцеї Галицького коледжу і самому коледжі. Вищу освіту здобував у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності. Мав намір працювати в галузі порятунку людей. Але не склалось…

З початком АТО Андрія призвали на службу. Більше року воював у складі 128 гірсько-штурмової бригади. Був серед тих, хто виходив з Дебальцеве. Тоді вижив. Трохи мав обмороження ніг, але вижив!!!

Не раз хлопці потрапляли під обстріли

З початком повномасштабної війни знову пішов на фронт. Два-три тижні злагодження, і від середини березня — там, де дуже гаряче.

— Не раз хлопці потрапляли під обстріли. Був період, що незначним загоном декілька днів тримались лише з автоматами, бо все інше згоріло, — поділився Андрій Шкула. — Декілька днів мав за межами війни, поки перекомплектовували… І знов туди. Цього разу, на жаль, не вижив. Їх на нові позиції перекинули, під Лисичанськом. Хлопці не встигли нормально окопатись, бо відбивали атаки орків. Коли ворог зрозумів, що не пройде — накрили усе артилерією…

Народились обидва Андрія майже в один день. І часто, коли була можливість, святкували разом. Цього року 13 грудня, коли Андрієві Побережнику мало би виповнитись 35, за нього піднесуть хіба поминальну молитву…

З життя війна вирвала ще одного Друга

Андрій не був одружений, дітей у нього не було. Залишились лише батьки, які втратили найдорожчого сина, і сестричка. 

— Так складалось, що в житті поряд зі мною було завжди багато людей. Колеги, колєги, знайомі. Але в саме життя я мало кого пускав. Моє близьке коло — дуже-дуже вузьке, — поділився Андрій Шкула. — З нього війна вирвала ще одного Друга. Справжнього. Надійного. Розуміючого. Теплого і близького…

«Світла пам'ять, найкращі залишають нас, — написала Liudmyla Slipenka. — Дуже висока ціна за свободу і незалежність…»

«Вічна пам'ять! Андрійко був самою Світлою людиною! Герої не вмирають! — пише Анна Шептак. — Біль, сум, сльози...»

— Дуже боляче, коли помирає близька людина, важко навіть підібрати слів, — пише Piasta Petro. — Я завжди буду пам'ятати тебе, як доброго, розумного, виваженого, просто як світлу людину. Я дуже радий, що у мене був такий друг. Співчуваю рідним. Вічна пам'ять…

Ірина Бурячок з Херсонщини була одногрупницею Андрія, разом вчились у Львівському університеті безпеки життєдіяльності. Вона на курсі була єдиною з Херсонщини. Після закінчення вузу зв’язок втратили.

— Я хочу сказати що пам'ятаю кожного, з ким вчилася, — написала Ірина Бурячок. — Андрій був хорошою людиною, яких мало. Поважаю вибір! Плачу! Пам'ятаю! Ціную!!! І це я кажу не тільки як колишня одногрупниця, я це кажу, як людина із окупованого півдня, ми багато чого надивились і натерпілися. Але ми — Україна. І чекаємо на ЗСУ. Андрію, буду завжди згадувати та сумувати…

«Плачу, не можу повірити, що Андрія немає, — пише Olga Covali. — Наш Герой… Він любив Україну, віддав життя за нас. Царство небесне нашому Герою…

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває батькам, сестричці, друзям, землякам, побратимам і всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

 

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (1)
  • Маня Маняша

    Боже, прийми цю Світлу Душу в Царство Небесне!!! Вічна Йому слава і пам'ять!!!Амінь!

keyboard_arrow_up