Був старшим із чотирьох синів у родині. Тернопільщина прощається з 23-річним Романом Затворнюком

На початку жовтня Роман лишень повернувся до своєї частини після лікування і реабілітації через поранення. За кілька днів в бою його поранило вдруге. Романа рятували у госпіталях Краматорська, Дніпра і Києва. Вдома земляки молились, аби одужав, а поруч із Романом були мама і його кохана дівчина Вероніка. На жаль, 9 листопада він поповнив Небесне військо…

Шумщина опустилась навколішки. Земляки оплакують та зустрічають свого юного Героя, якому б жити й жити, але... Йому тепер назавжди 23…

Як найстарший з 4 синів, він гідно боронив Україну

— Від отриманих поранень поблизу населеного пункту Торське Лиманського району на Донеччині, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, 9 листопада 2022 року у госпіталі від поранень помер Затворнюк Роман Михайлович, 1999 року народження, житель села Цеценівка, — гірку звістку повідомив голова Шумської громади Вадим Боярський.  

Борець за правду, чесний та відважний, Роман не зміг залишатись осторонь та пішов боронити рідну землю, хоч вдома і чекали батьки, брати та кохана дівчина. Як найстарший з 4 синів, він гідно боронив Україну.

— Роман назавжди залишиться в пам'яті рідних та друзів як веселий, щирий і надійний друг та побратим, людина з великим серцем, добрий та справжній патріот, — поділився Вадим Боярський. — Вічна пам'ять та шана Герою! Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та друзям Романа.

Затворнюк Роман Михайлович народився 10 вересня 1999 року. У Героя залишились мама Наталія Василівна, батько Михайло Анатолійович і троє молодших братів: Сергій, Юрій і 8-річний Саша. Втратила коханого і дівчина Вероніка…

— Яка золота дитина. Не хочеться в це вірити... Вічна Пам'ять тобі, Романе! — каже Ольга Євсюкова. — Щирі співчуття родині!

«Вічна память і Царство Небесне Герою. Доземний уклін батькам за сина, — співчуває  Таня Кукуровська. — Найщиріші співчуття рідним».

Серце юного Героя зупинилось 9 листопада. Все село молилось за те, аби вижив, аби жив, відколи дізнались про друге поранення, каже староста с. Цеценівка Іванна Григор’єва.   

— То така дитина була… — жінка весь час плаче, — от знаєте, такий все він готовий. Треба було на сцену – він був на сцені. Треба сільські ігри — він вже там. Треба десь в іншому місці – він вже... Здоровий, гарний, щирий… Слів бракує, а біль такий, що й дихати важко…

Друге поранення забрало життя юного воїна

Роман став на захист рідної землі в 20-х числах березня. Невдовзі його поранило. Далі були довгі місяці лікування і реабілітації. І 13 жовтня він повернувся до своєї частини. Через тижнів два — знову поранення.

— Ми в селі молились за нього, хто де тільки міг давали записки за зцілення, — поділилась староста. — Першу операцію Романові зробили в Краматорську, потім перевезли до госпіталю в Дніпро, згодом – до столиці. Весь час були поруч мама і дівчина. Їх на кілька хвилин пускали до нього після 11 години. А зранку 10 листопада мамі Романа подзвонили з частини, що її дитини вже немає серед живих…

Село неначе почорніло від горя. Люди не можуть без сліз говорити і згадувати хлопчину, якого, здається, любили всі. І так важко їм даються слова молитви, в якій просять для душі  свого мужнього хлопчика Царства небесного…

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, братам, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, юний Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.