Чемпіоном Європи тернополянин Давид Пкін став у 20 років

Давид Пкін спочатку тільки мріяв про великі м’язи та розклеював плакати атлетів у себе в кімнаті. Йому подобалися спортсмени з накаченими м’язами.

Почав займатися пауерліфтингом із 13 років. Однак, через кілька років зрозумів, що розвиватися треба не тільки фізично. Фанатизм у спорті може привести до травм. Тому почав навчатися не тільки правильно качатися, але й відпочивати, харчуватися.
Каже, що тренування не повинні бути єдиною ціллю в житті. Тому багато часу приділяє навчанню.
А для того, щоб перемагати, потрібно не тільки психологічно налаштуватися на перемогу, але й мати удачу.

ТРЕБА МАТИ ЦІЛЬ
— Давид, чому вирішили займатися саме пауерліфтингом, а не іншим видом спорту?
— Мені ще зі школи подобалося спостерігати за атлетами. Я не пропускав змагань, в яких участь брали бодібілдери, купував журнали, в яких розповідалося про те, як нарощувати м’язи. Однак, поріг спортивного залу переступив тільки в 13 років.
Я вирішив бути не тільки пасивним спостерігачем, але й щось змінити в своєму житті. Прийняти це рішення було для мене сміливим кроком, оскільки я за характером нерішучий. Спочатку було важко, а згодом мені навіть почало подобатися піднімати залізо. А коли почав показувати непогані результати, вирішив, що пауерліфтинг — це моє. До речі, є велика різниця між тим, аби просто ходити у тренажерний зал та качатися, та тим, щоб займатися професійно, на результат. Має бути відповідальність, дисципліна, цілеспрямованість.
— Що треба робити, аби стати чемпіоном? Вистачає просто бажання, чи є інші важливі моменти?
— Перш за все, необхідно мати ціль. Мій тренер Лілія Проць завжди мене підбадьорює фразою: “Бачу ціль – не бачу перепон”. Дуже важливо психологічно бути готовим до перемоги. Адже є багато хлопців, які мають хорошу підготовку та добре фізично готові до рекордів, але не перемагають. Не слід панікувати, треба бути спокійним та врівноваженим. Ніколи себе не заганяти.
— Що означає “себе не заганяти”? Хіба для спортсмена погано, викластись на 110%?
— Кожен спортсмен має тренера, який розробляє йому методику тренувань, зважаючи на його індивідуальні показники, особливості організму. Звичайно, можна перегнути палку, тобто завалити, зламати спортсмена, однак це вважається нефахово. Надмірні навантаження можуть привести до травми й спортсмен вибуває на кілька місяців із підготовки до змагань або з тренувань. Тому фанатизм задля результату може мати протилежний результат — поразку. Варто не поспішаючи, спокійно йти вперед.
— Як проходять тренування? Скільки заліза за день доводиться піднімати?
— Я займаюся в тренажерному залі в клубі “Спорт-клас” тричі в тиждень. За день протягом тренування піднімаю до 4-5 тон. Щоб не зірватися, я роблю 3 підходи по 6-8 підйомів штанги вагою 115-120 кг. Перед змаганням піднімаю штангу 140 кг.
— З чого починаєте день?
— Встаю не пізніше 7-ї години. Роблю вправи на гнучкість, розігріваю м’язи після сну, щоб полегшити виконання силових справ. Це не особливі, а загальнорозвиваючі вправи, які доступні всім. Розминка займає від 5 до 15 хвилин, однак без неї я день не починаю. Протягом дня – звичні для всіх справи – навчання, тренування в спортзалі.
— Чи є конкуренція між спортсменами?
— Ні, тільки на змаганнях, кілька хвилин на площадці, ми конкуренти. А в житті ми дружимо.
— Чи довелося змінити свій стиль життя, розпорядок дня, займаючись спортом професійно?
— Кожен спортсмен, який працює на результат, має дотримуватися режиму. Важливо спати не менше 8-ми годин. Тому я лягаю спати не пізніше 11-ї, зранку — підйом. Я не курю й не вживаю алкоголь. Вважаю, щоб чогось досягти, треба себе присвятити цій справі, навіть чимось пожертвувати. Нічні прогулянки, сидіння за столом, святкування, азартні ігри — не для мене. Важливо відпочивати та постійно слідкувати за собою. Сон, харчування, відпочинок і, звичайно, тренування.
— Як ставляться друзі до того, що не п’єте й не курите?
— Мої друзі не пропонують мені ні випити, ні закурити. Вони наперед знають мою відповідь. Тому з цим у
мене нема проблем.

Відео дня

ВРАХОВУЮТЬ БІОРИТМИ
— Як готуєтесь до майбутнього чемпіонату світу, який відбудеться через два місяці в Празі?
— Після чемпіонату Європи, який проходив у Донецьку, я мав перерву, відпочинок — здавав сесію в університеті. Після напруження важливо дати організму відновити сили. Адже кожне змагання — це стрес, переживання.
Зараз у мене базова підготовка до чемпіонату. Адже ми навіть ще не знаємо, в яку пору дня відбудуться змагання, а це — важливо. Специфіка тренувань полягає в тому, що я тренуюся в ту пору дня, коли проходять змагання. Якщо зранку – то раненько, якщо ввечері, то приходжу в зал пізніше. Готуючись до чемпіонату, важливо враховувати біоритми смортсмена. Адже важко виступати ввечері, коли організм звик до тренувань зранку й готується вже до сну.
— Як проходять змагання? Чи є якісь форс-мажорні обставини, які можуть зіпсувати всю підготовку?
— Важливо, аби вчасно починалося змагання, приміщення було чистим. А також, щоб була тиша й можна було зосередитися, адже крик відволікає. Часто було так, що приміщення, де відбувається боротьба, погано провітрювали, було слабке кондиціонування. Коли змагання починаються невчасно, то охоплює мандраж — швидше приходиш, тренуєшся, бачиш своїх суперників. Ідеально, коли змагання починають за планом, тоді за 20 хвилин розминаєшся й ідеш на поміст. А от на чемпіонаті України, який проходив у Тернополі в лютому, змагання розпочалися на 1,5 години пізніше. Такі моменти створюють додаткові психологічні труднощі.
— Спортсмени вірять у фортуну?
— Інколи буває, що підготовка в спортсменів однакова, але переможцем стає той, кому “посміхнулась фортуна”. Таке трапляється, і досить часто. Я на чемпіонаті Європи переміг завдяки тому, що ми вибрали правильну тактику. У мене був суперник, з яким ми йшли на рівних. Він підняв спочатку 120 кг, а я —125 кг. Далі він піднімав штангу 130 кг, але два рази її не вижав. Тому мій результат відрізнявся від його на 10 кг. Так я переміг. Однак, чув розповіді спортсменів про те, що інколи перемагає не сильніший, а той, кому пощастило. Проте, чемпіонами так не стають. Щасливчики можуть увійти хіба що в трійку переможців. Однак, таке є, що спортсмени вірять у фортуну.
— Чи маєте якісь щасливі амулети?
— Ні, не маю. Мені вони не потрібні.
— Які у вас уподобання, окрім спорту? Що читаєте?
— Багато книжок читав у шкільному віці, до 11 класу. Особливо журнали та книжки про те, як нарощувати мускулатуру, про фітнес.
— Що в планах?
— Виграти чемпіонат світу та успішно закінчити 4-ий курс університету. Проблема багатьох спортменів у тому, що вони надають перевагу спорту перед навчанням. А я вважаю, що варто паралельно вчитися та займатися. Мрію стати тренером, мати свій клуб та тренувати хлопців. А це без освіти неможливо.
Прагну стати членом збірної України з пауерліфтингу, виступати на престижних міжнародних змаганнях. Тренерська діяльність у майбутньому не буде моєю основною діяльністю. Хочу подорожувати, побачити різні міста за кордоном, познайомитись з іншими спортсменами.
— Чи маєте кумирів?
— Був час, коли у моїй кімнаті висіли плакати атлетів. Зараз помічаю, що хочуть фотографуватися зі мною хлопці з клубу, де я займаюся. Навіть на змаганнях у Калуші на Франківщині зі мною захотів сфотографуватися іранець. Казав, що на пам’ять. Мені дивно, але приємно.
— Яке найяскравіше враження у вас було останнім часом?
— Моя боротьба в Донецьку. Окрім того, мене дуже вразив кілька років тому турнір “Королі жиму”, який відбувався у Тернополі. Тоді його учасниками були спортсмени міжнародного класу, які піднімали по 300-400 кг.
— А який на сьогодні найбільший рекорд жиму лежачи?
— Вижимання лежачи штанги лежачи вагою 480 кг. Я поки що піднімаю 135 кг. Як бачите, є над чим працювати.

“ЇМ РИБУ 2-3 РАЗИ НА ДЕНЬ”
- Яким має бути раціон чемпіона?
— За своїм харчуванням слідкую сам. Їм небагато, але часто, 5-6 разів на день. Спортсмени не можуть економити на їжі. Треба їсти різне м’ясо. Добре було би кролика, індичку, але я надаю перевагу рибі. Різну рибу – морську, річкову — варю, тушу, смажу та їм 2-3 рази на день. Якщо бігуни більше їдять страви, збагачені вуглеводами, то силовикам треба вживати білкову, для нарощування м’язів.
Звичайно,у щоденному раціоні також мають бути каші, адже це вуглеводи, необхідні для отримання енергії. Не можу обходитися без перших страв. Знаю, що деякі лікарі переконують, що не обов’язково щодня вживати супи. Однак, я переконаний, що перші страви добре сприяють переробці їжі. Горіхи, курага, родзинки, фрукти – все це “паливо” для моїх м’язів. Тому я готую собі фруктові салати, мюслі.
— Чи п’єте якісь таблетки, біодобавки?
— Біодобавки обов’язкові в раціоні. Адже на сьогоднішній день харчування не містить необхідної кількості вітамінів, мікроелементів. Коли збільшується в мене навантаження, то вживаю риб’ячий жир.
— Скільки рідини треба випивати спортсмену? Як усім – 2 літри в день?
— Значно більше – 3-4 літри. Адже після тренувань у м’язах накопичується молочна кислота, її добре виводить вода. До того ж зараз літо, спека. Тому, щоб не було зневоднення організму, треба постійно пити невеликими ковтками протягом дня.

Розмовляла Анеля ПРОТАСЕВИЧ, 0-68-105-76-32, [email protected]
Довідка
Давид Пкін народився 6 березня 1990 року в Тернополі. Вчився в загальноосвітній школі №18. Закінчив третій курс Тернопільського педагогічного університету ім.В.Гнатюка. Чемпіон України з жиму по версії ВОП (Всеукраїнська організація пауерліфтингу) ― 2010, чемпіон України з жиму по версії GPU (Global powerlifting Union) ― 2010. У червні 2010 року — чемпіон Європи з жиму лежачи. Готується до чемпіонату світу, який відбудеться 7-12 вересня в Празі (Чехія).

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.