Чи можна святкувати та радіти під час війни: пояснює Митрополит Епіфаній
- Митрополит Київський і всієї України Епіфаній поянює вірянам чи доречно відзначати свята в час війни.
- Які розваги доречні, читайте у публікації нижче
За словами Митрополита Епіфанія, чимало прихожан звертаються до нього за роз'ясненнями щодо свят у час війни.
— Під нищівну критику сучасних «книжників і фарисеїв» потрапляють всі підряд: і ті, хто відчуває миті щастя від народження дитини, і ті, хто створює нову родину, і ті, хто влаштовує свято дітям, аби їх розважити, і ті, хто радіє хоч кількаденному поверненню захисника «у відпустку» чи заповненню чергової «банки» донатів, навіть ті, хто святкують Пасху чи просто дякують Богу за можливість зустріти ще один день народження, — каже Митрополит.
Форма святкування буває різною
Зрозуміло, що форма святкування буває різною… Водночас знаю, що абсолютна більшість людей розуміє і відчуває на собі всю тяжкість нинішніх випробувань війною. Але не можна від того впадати у розпач, не можна потопати в печалі, смутку, в злості, прокльонах і ненависті. Така дорога веде до погибелі, насамперед духовної.
— Тому не примножуйте гнів і осуд, а живіть, — продовжує глава церкви, — Дякуйте Богові за кожну мить цього життя, радійте добрим новинам і гарним людям – вони є! Живіться ковтками весняної краси довкола, нехай маленькими і, може, нетривалими, але усіма приємностями, які дарують сьогодні вашій душі втіху, радість і нові сили. Сили жити далі попри все. Сили боротися, а не здаватися. Сили йти до переможного кінця, а не впасти посередині шляху.
Ці сили потрібно спрямовувати не на критику і зло, а на добро. Не на розділення наших людей, а на їх об’єднання. Не на руйнування людських зв’язків і міжособистісного спілкування, а на їх відбудову та підтримку.
Радіти необхідно
—Людина, яка не вміє відчувати радості, страждає на небезпечну пристрасть печалі, зневіри і смутку. Для неї все в житті сприймається лише з темного боку, вона нічому не радіє, її ніщо не задовольняє, обставини здаються вкрай нестерпними, вона на все нарікає, з будь-якого приводу дратується – словом, саме життя стає для неї тягарем. Дуже часто це призводить до ще більш небезпечного душевного стану, званого розпачем, коли людина втрачає бажання жити і прагне смерті. Про це говорить і апостол Павло, вказуючи, що: «Печаль заради Бога породжує незмiнне покаяння на спасiння, а печаль мирська викликає смерть» (2 Кор. 7: 10).
Тож радіти можна і необхідно, щоби в час страждань і випробувань відновлювати власні духовні сили, прагнення і бажання жити, боротися і не здаватися. Радість – це не гучний сміх чи галасливі вечірки. Радість може проявлятися скромною усмішкою, світлом чи блиском очей, ніжною піснею, підбадьорюючим добрим словом, привітними обіймами, навіть сльозами. Та радість зі сльозами на очах – глибока, справжня.
Тож радійте! Як заповідав святий апостол Павло: «Завжди радiйте. Безперестанно молiться. За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христi Iсусi» (1 Сол. 5: 16 – 18).
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
