Чотири години на серце: донор у Чорткові, реципієнт в Одесі, лікар у Вінниці — операція в Тернополі

Павло Посохов

«20 хвилин» поговорили з Сергієм Руденком, доктором медичних наук, завідувачем відділу хірургічного лікування ішемічної хвороби серця Національного інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова.
Ми дізналися подробиці першої в історії Тернопільщини пересадки серця. Таймінг та відповідальність такої операції за своєю напругою в сотні разів переважають найкращі гостросюжетні фільми.

Трагедія одного — шанс на порятунок іншого

На початку липня до Чортківської лікарні потрапив 37-річний чоловік. Лікарі констатували у нього геморагічний інсульт.

— Розрив судини, обширний інсульт та мозок загинув, — розповідає Сергій Руденко. — Лікарі констатують смерть мозку, потім чекають ще шість-дванадцять годин, щоб пересвідчитися, що не було помилки і мозок дійсно загинув. Після цього вони йдуть говорити з родичами померлого. Рідні цього чоловіка погодилися, щоб його органи взяли для пересадки іншим людям, - каже Руденко.

Дані донора вносяться до єдиної бази і вона автоматично знаходить людину, яка потребує на таку операцію.

Відео дня

Серце працювало тільки на 22%

38-річний чоловік з Одеси мав захворювання серця з 2016-го року. З 2021-року року він перебував у базі тих, хто очікує на трансплантацію.

— Його серце працювало тільки на 22%, у той час коли нормою є 65-70%, — пояснює Сергій Руденко.

Обмаль часу

Коли сталося нещастя з чоловіком у Чорткові, а його родичі дали згоду на забір органів, Сергій Руденко, був у відрядженні у Вінниці, де проводив операцію. Реципієнт (той, кому роблять пересадку) з Одеси. Операційна команда інституту Амосова — в Києві.

— Одна з найбільших складностей при пересадці серця — це встигнути все зробити вчасно. Бо з моменту, коли забирають серце у донора, до моменту, коли серце знову запрацює у іншої людини може пройти максимально чотири години. Такий термін забезпечує спеціальний розчин, у який поміщують орган. Розчин консервує його до безпосередньої пересадки, — розповідає подробиці Руденко.

Лікарі витрачають близько пів години на те, щоб забрати серце у донора, а годину-півтори вшивають його реципієнту.

Відтак, коли стало відомо про те, що є донор у Чорткові, було прийняте рішення проводити операцію у Тернополі, локації, яка найбільше підходила, щоб все встигнути зробити вчасно.

Лікар, який їхав з Вінниці та його команда, що прямувала з Києва, у дорозі займалися підготовкою до операції.

— Мені дали дані донора, його вік, діагноз, що було, що йому робили. Теж саме і з реципієнтом. Адже те, що є донор та реципієнт і навіть те, що його автоматично обрала система ще не є остаточним підсумком. Треба щоб люди були, приблизно одного віку і навіть їх вага та зріст відповідали одне одному. Не етично буде пересадити серце 55-річної людини 20-річній. Треба, щоб у донора не було гепатитів, онкології, захворювань крові та ще багатьох інших. Тож, поки ми їхали до Тернополя, перевіряли все це, — розповідає Сергій Руденко.

Тим часом, у Чорткові лікарі реаніматологи підтримували життя донора за допомогою спеціальної апаратури та медикаментів. Бо після смерті мозку можливо підтримувати інші органи та функції навіть кілька діб.

Операція

Близько 23-ї години лікар та його команда прибули до Тернополя. Частина лишилися в обласній лікарні, щоб готувати до пересадки реципієнта, інша частина команди вирушила до Чорткова, щоб забрати серце донора.

— Там, на місці, вони ще раз пересвідчуються, що все підходить, дійсно. Що серце нормально працює. Тоді ми в Тернополі взяли реципієнта до операційної, дісталися до його серця, підключили штучний кровообіг та чекали поки донорське серце буде на під’їзді до Тернополя. Адже якщо ми зарано видалимо серце реципієнта, а щось станеться з машиною, яка везе серце донора — може статися дві трагедії. Як тільки ми дізналися, що машина вже заїжджає в місто і буде за 15 хвилин, ми видалили серце реципієнта. Якраз приїхав донорський орган і ми почали його вшивати. Це зайняло у нас десь годину двадцять до того моменту, коли серце забилося. Основний етап операції скінчився десь о сьомій ранку, і я поїхав одразу до Вінниці, бо на 11-ту годину в мене там була запланована інша операція, — згадує Руденко.

Повернення до повноцінного життя

Команда лікаря ще на добу лишилася у Тернополі, щоб слідкувати за станом реципієнта та проконсультувати місцевих фахівців щодо подальших дій.

— Перші тиждень-два після пересадки серця реципієнт має бути в лікарні в ізольованій палаті. Йому дають препарати, щоб не було відторгнення чужорідної тканини. Вони пригнічують імунітет. Відтак будь-яка ГРВІ може призвести до смерті. Тому він в ізольованій палаті, доступ до нього обмежений. Але дистанційно ми стежимо за його показниками, аналізами. Все йде за планом, динаміка позитивна і він за деякий час повністю відновиться, — розповідає Руденко.

До повноцінного життя 38-річний одесит зможе повернутися десь за два місяці. За цей період має зростися грудина, яку розпилювали, щоб дістатися до серця.

— Він ще прийматиме певні ліки, але загалом буде вести звичайний образ життя, — каже Руденко.

Лікарі Тернопільщини

Столичний фахівець відзначає вклад лікарів Тернопільщини в те, що донорське серце вдалося зберегти та провести трансплантацію. Почалося все з того, що чоловіка вчасно доправили до лікарні, ще до того, як загинув мозок.

— Донора підключили до апарату штучної вентиляції легенів і медикаментозно підтримували в реанімації. Органи збереглися, але мозок загинув, на жаль. Теоретично так діяти мають всі медики в країні. Відверто кажучи, кондиціонування донора, підтримка всіх його параметрів — це на багато важче, ніж просто відвезти хворого в реанімацію. Це дуже важка робота. Це ювелірна робота реаніматологів. Коли констатували смерть мозку і його готують до забору органів. Також вони говорили з рідними, щоб вони дозволили використати органи для донорства. Дуже позитивна робота, показує їх кваліфікацію. Щодо Тернопільської обласної клінічної лікарні, всі співробітники відділення кардіології допомагали. Умови в відділенні та в операційній ідеальні, — хвалить колег Руденко.

Про лікаря

Сергій Руденко — доктор медичних наук, завідувач відділу хірургічного лікування ішемічної хвороби серця Національного інституту серцево-судинної хірургії імені Амосова. В Україні це була десята пересадка серця, яку він проводив. До того він навчався та робив їх закордоном.

Загалом же в Україні є більше десятка фахівців, які можуть проводити такі операції.

— Теоретично, майже кожен кардіохіруг має вміти проводити подібні операції. Якби більше родичі давали згоди, це можна було б робити у багатьох обласних лікарнях, — розмірковує Руденко.

Зазвичай, подібні операції у Україні відбуваються не дуже часто, приблизно, раз на місяць. У той же час, від 24-го лютого це перша така операція, яку проводили фахівці інституту імені Амосова.

— Якби це було кожного тижня — це було б настільки добре… Але, на жаль, не так часто. Десь, десяток на рік, — підсумовує Руденко.

Мама Донора

Під одним з дописів у фейсбуці про цю пересадку написала відгук, ймовірно, мама чоловіка, який став донором.

— Мій син помер, але його серце не перестало битися у грудях іншої людини і я молю Бога за те, щоб серце мого сина билося ще дуже багато років. Можливо, колись цей молодий чоловік захоче стати моїм названим сином. А моєму синочку нехай буде царство небесне. Нехай спочиває з Богом. Амінь. Мій любий синочку, ти назавжди залишишся жити в моєму серці, — написала Віра Михалків.