Cни під виття “катюш”

Місто Маалот розташоване на півночі Ізраїлю, за 5 км від Ліванського кордону. Тому для жителів Маалота постріл з “катюші” по міських будівлях не є подією надзвичайною. Мешканці прикордонних селищ уже змирились з “витівками” вояків Хезболли. Тому й цього разу, коли торохнула перша “катюша”, люди побігли не в бомбосховища, а до телевізорів — подивитися останні новини. Коли ж довідалися про напад Хезболли на патрульну машину і викрадення єврейських солдатів, зрозуміли: уряд Ізраїлю вирішив взятися за шиїтський рух серйозно. Заряди “катюш” продовжували падати на наше місто весь день і всю ніч. Канонаду було чути як з Ліванського боку, так і з нашого. Навіть не зрозуміло, де що вибухає і хто кого бомбить. Крім Маалота, майже одразу були знищені міста Карміель, Наарія, Цфат, Тверія, Кірьят Шмона, Шлемі. Хезболла б’є навманняУ мене невеличкий бізнес — магазин прикрас і сувенірів в одному з торгових центрів. Але того дня нам заборонили торгувати. Дозволили відкрити тільки продовольчі магазини і аптеки, та й то на кілька годин. Містом їздили машини, і люди, які сиділи в них, у гучномовець просили мешканців не виходити з домівок. Бомби продовжували падати на місто та прилеглі селища й наступного дня. Усі зрозуміли, що в супротивника немає точних орієнтирів, тому він б’є навмання. Найбільшого ефекту від удару “катюші” можна чекати, коли град снарядів накриває невелику ділянку. Утім, ракети Хезболли летять по одній. Від таких ударів багато шуму і потужна ударна хвиля. У стіні будинку при прямому влучанні утворюється велика діра, а в прилеглих — вилітає все скло із вікон. Шанс не бути пораненим осколками скла з’являється тільки тоді, коли жалюзі на вікнах закриті. Звичайно ж, це не виключає людських жертв. Не поталанило Андрієві Зеленському, громадянинові України. У нього снаряд влучив просто на очах у дружини. Це сталося в Наарії, коли чоловік відвів родину у бомбосховище, а сам повернувся додому за дитячими речами. Гинуть мирні людиУ неділю — трагедія в Хайфі. Вісім чоловік убитих і п’ятдесят поранених. Це були мирні люди — обслуговуючий персонал залізничної станції. Якби рух потягів не зупинили заздалегідь — жертв було б значно більше. Чому стільки біди від одного снаряда? Відповідь знайшли швидко. Вояки Хезболли наповнили снаряд металевими кульками, що розліталися в різні боки завдяки ударній хвилі. Наступного дня інший снаряд потрапив у те ж місце. Жертв і руйнувань не було, але ізраїльтяни арештували тележурналістів відомого арабського телеканалу “Аль Джазіра”. З’ясувалося, що це саме вони своїми репортажами коригували вогонь Хезболли. За сином їхав своїм автоУ вівторок мого сина відпустили з армії додому. Довелося їхати за ним своєю машиною у Хайфу, тому що весь громадський транспорт в Ізраїлі тепер працює тільки на території країни до Хайфи. Радість родини від зустрічі затьмарили чотири вибухи ракет за сто метрів від наших вікон. У той час вони були відчинені, тому від ударної хвилі з підвіконня упали горщики з квітами. У небі відразу з’явилися два невеликих літаки. Вони кружляли над нашим будинком і не викликали в мене особливої довіри. — Синку, а Хезболла “камікадзе” має? — Тату, заспокойся! Це наші. Пожежники обстежують зону, куди влучили снаряди, щоб не було займань. Наступного дня сина викликали у військову частину. Я відвіз його до Хайфи. Помітив, що обстріли там почастішали. Але, як не дивно, більше шкоди було не від “катюш”, а від... сирени повітряної тривоги. У сердечників починалися напади. Тому машини “швидкої” мчали вулицями міста безперервно. Аби не ускладнювати й так непросту ситуацію, виття сирени замінили на мелодійний звук, схожий на той, який лунає на вокзалах перед оголошенням інформації. Після нього приємний жіночий голос пропонував спуститися в бомбосховище. “Приватне” бомбосховищеНе поталанило тим, кому доводиться сидіти в громадських бомбосховищах. Там погана вентиляція і майже не працює каналізація. Нам краще. У нас є спеціальні кімнати безпеки з товстими залізобетонними стінами. Не треба нікуди йти, бо ці кімнати — просто у будинку. Вони служать додатковим житловим простором. У мене в такій кімнаті є вихід в Інтернет. Тепер ми ще й телевізор туди затягли. Почалися сірі будні єврейської родини — телевізор, Інтернет і... зайві калорії. “Єврейський телефон”...Уже рівно тиждень сидимо без роботи. Уряд дотепер офіційно не оголосив військовий стан. А це означає, що жодних компенсацій нікому не виплатять. Через це дрібні підприємці потихеньку починають відкривати свої магазини. Просто людям набридає сидіти в бомбосховищах і кімнатах безпеки. Крім телевізорів та Інтернету, тепер маємо ще й задоволення ходити магазинами. Причому ніхто не зважає на вибухи ракет. На всі попередження поліції — відповідь одна: “У нас є страховка! Оголосите військовий стан — будемо вас слухати! Немає віськового стану — немає війни!” У такі дні відмінно працює “єврейський телефон”: — Алло! Сарочко! Це не у вашому районі зараз бабахнуло? — лунає з одного боку.— Ні! Це, здається, у районі, де живе наша Роза. Треба зараз подзвонити їй терміново, — чуєш з іншого боку дроту. Через дві хвилини уже все місто знає про кількість снарядів, які впали на Маалот і скільки вони завдали шкоди. “Не зміг убити людину...”Мій син служить у Газі. Він — кулеметник на бойовій машині. Зателефонував учора і сказав: “Тату. Я не зміг убити людину. Коли ми увійшли в їхній населений пункт — з будинку вибіг терорист і почав утікати. В одній руці він тримав гранатомет, ін-шою притискав до себе маленьку дитину. Я не натис на курок і дав йому можливість піти. Командир нічого не сказав. Він віддав команду рушити з місця, коли терорист зник”. — Ти правильно зробив синку, хоча той би тебе не пошкодував, — відповів я. Усю ніч гримить канонада. З обох сторін обстріли не припиняються. Спершу я не міг до цього звикнути і щоразу підбігав до вікна, коли десь поруч вибухало. Зараз я вже навіть не можу спати в тиші. Під виття “катюш” до мене приходять надзвичайні сни. Дивуюся, як усе-таки швидко людина пристосовується до будь-яких обставин. Сьогодні мій друг — власник російського продуктового магазину попросив поїхати з ним у Хайфу. У мене є вантажівка “Рено”. А йому треба було привезти товар для магазину. Від початку війни половина постачальників не працює. Доводиться возити товар самотужки. Коли ми доїхали до Наарії і повернули у бік Хайфи, над нами завили “катюші”. Ракети летіли просто на нас. — Невже кінець? — подумав я, і ми з другом інстинктивно пригнули голови. Вибух пролунав метрів за п’ятдесят позаду нас. Там, де ми тільки-но проїхали. У дзеркалі заднього виду ми побачили, як позаду піднявся велетенський стовп пилу. Осколкових кульок цього разу не було. Не зупиняючи машину, я глянув на друга. — Ти зараз подумав те ж, що і я? — запитав його. — У мене вдома є шухляда горілки... Відзначимо своє друге народження, коли повернемося... Довідка “RIA плюс” Ізраїль почав воєнну операцію проти ліванського шиїтського руху Хезболла 12 липня. Більше 750 людей загинули у Лівані від початку воєнних дій, повідомляє телеканал “Аль-Джазіра” з посиланням на ліванське Міністерство охорони здоров’я. Тільки від авіаудару по населеному пункті Кана на півдні Лівану загинули щонайменше 60 людей, переважно жінки та діти. Прем’єр-міністр Лівану Фуад Синьйора проінформував генсека ООН Кофі Аннана про те, що Бейрут припиняє всі дипломатичні зусилля щодо врегулювання конфлікту між Ізраїлем і угрупованням Хезболла, допоки на півдні країни триватимуть бойові дії, повідомив телеканал ICTV 31 липня. З різкими заявами у зв’язку з інцидентом у Кані відразу виступили лідери багатьох країн і міжнародних організацій. Високий представник ЄС із зовнішньої політики та безпеки Хав’єр Солана заявив, що жодна мета не може бути виправданням загибелі десятків мирних жителів. Прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер назвав ситуацію в Лівані “абсолютно трагічною”. Білий дім назвав ці події “трагічним інцидентом” і закликав Ізраїль дотримуватися “максимальної обережності”. Різко засудив дії Ізраїлю навіть Китай.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.