Тернополянка Наталія Годжик, яка уже 18 років проживає в США, представила фільм про родину Демкурів. Фільм розповідає про сім'ю, яка уже протягом багатьох років робить усе, аби зберегти культурну та історичну спадщину України по познайомити з нею увесь світ.

Протягом кількох років Наталя знімає фільми про людей, які надихають інших своєю діяльністю. Робить вона це абсолютно на благочинній основі і не бере фільмів на замовлення. Людей для свої історій шукає в соціальних мережах, або ж за рекомендаціями знайомих.

- Леонід Канта якось мені сказав, що гроші потрібно вкладати в мистецтво, в майбутнє покоління. Таким чином створився цей проект. Він має одну дуже просту глобальну ціль - популяризація української культури. Ми знімаємо короткі документальні фільми про реально круті ініціативи в Україні.

Документальні фільми були показані уже по всьому світу. Вони мають сотні відгуків, але в рідному Тернополі про них ще ніхто не знав.

- Тернопіль – це моє рідне місто. Я зрозуміла, що була всюди, окрім Тернополя і тому вирішила зробити сьогодні таку зустріч. Фільм «Де живе українська» про Тараса та Ірину Демкурів був зняти з метою, аби показати, що можна мати кошти і при цьому залишатись гідною людиною. Знаю я цю сім’ю уже давно, спостерігала за їхніми успіхами і мені було дуже приємно, що ці люди є в моєму оточенні. Після того, як я ознайомилась з їхнім альбомом Пінзеля, то зрозуміла, що знайшла героїв для свого чергового фільму.  

Тарас з Іриною часто подорожують по світу і спілкуються з українською діаспорою, яка не до кінця володіє інформацією про те, що зараз насправді відбувається в Україні. Коли Наталя зі своїм колегою Станіславом Ткачовим звернулися до сім’ї з ідеєю зняти про них фільм, то вони не змогли відмовитись, адже проникли ідеєю цього проекту, який показує українців, які знайшли себе на рідній землі.

- Ця ідея нас надихнула долучитись до цього проекту. Ми і самі маємо низку своїх проектів, за допомогою яких популяризуємо нашу культуру. Нами був створений альбом Пінзеля, який був презентований в Луврі. Зараз ми подали 5 грантів на український культурний фонд, - розповідає Тарас Демкура. - П'ятнадцять років тому ми почали збирати борщівську вишиванку, яка на сьогодні подана на культурну спадщину ЮНЕСКО. Ці проекти є дійсно важливими, аби ми разом, спільними зусиллями могли представляти Україну і її культурну спадщину всьому світу.