Дім печалі: чому померлих не виносять через центральний вхід, а рідні мліють від задухи

Коли і навіщо замурували центральний вхід, який виходить на вул. Микулинецьку, пояснили в СКП «Ритуальна служба». Кажуть, тепер відкриті два виходи – до парканів, ще один — з боку, де офісні приміщення і продаж атрибутики. Зараз, запевняють у міськраді, альтернативних приміщень для поховання Героїв немає. Проте, обіцяють, — буде. Як і кондиціонери у залах прощання.
«Це неповага і до Героїв, що віддали своє життя за нас із вами, і до їхніх рідних — у Тернополі загиблих виносять у внутрішній двір — до парканів і смітників. Вони не настільки заслужили на повагу під час церемонії прощання, як в інших містах? Чи не такі Герої? Чи питання у тому, що в нашому місті просто перегородили і замурували центральний вихід, аби облаштувати там продаж трун?», — написала до редакції тернополянка Оксана М., яка втратила рідного брата на війні.
«20 хвилин» неодноразово писали про прощання із Героями, і щоразу отримували чимало гнівних коментарів. Люди скаржаться на те, що після навіть короткотривалого перебування у Домі печалі нічим дихати, і піт стікає по спині. Причому не лише влітку, коли на вулиці спека, а і в інші пори року. А про те, що загиблих виносять із залів прощання на внутрішній двір — і поготів.
«Це не по-людськи»
— У приміщенні ж передбачений головний вхід, що виходить на вул. Микулинецьку, — каже Остап М. — Колись, пригадую, я точно був у Домі печалі на такій церемонії. То чому у нас його закрили? Чому перегородили і без того маленький зал для великої кількості людей, що прийшли попрощатися з воїнами? Здали в оренду? То чому за ці кошти не доведуть все до ладу. Так, зараз, скажуть, війна. А не соромно виносити Героїв у внутрішній дворик, де й розвернутися толком ніде?
Пан Остап каже, що йому довелося побувати і в інших містах на прощанні із загиблими. Друзі і побратими чоловіка приїжджали на прощання до Тернополя, і щоразу питали, чи, бува, центральний вхід не ремонтують. Люди, каже читач, дивувалися, чому він зачинений, а померлих натомість виносять через вузькі двері додаткового виходу.
— Це не по-людськи, — каже чоловік. — і виникає одразу багато запитань, зокрема, — кому це вигідно? Хто і скільки заробляє на тій оренді чи чого ще там, аби це вартувало зневаги до наших загиблих? І прощання з ними — із заднього двору…
«20 хвилин» звернулися до міськради та СКП «Ритуальна служба» із запитами. Зокрема цікавилися, які приміщення передбачені у будівлі Дому печалі, чи є там система вентилювання і кондиціювання. Чи здають приміщення в оренду — і скільки від цього отримують коштів до місцевого бюджету. Запитали, чи є у комунального підприємства міськради альтернативні зали для прощання із Героями? Цікавилися, чому штукатурка з боку центрального входу обсипається, а плитка перед приміщенням побита і заростає травою. Хто і коли вирішив замурувати центральний вихід і чому все-таки Героїв виносять на задній двір?
Обіцяють кондиціонери і ремонт залу
Одразу зазначимо із відповіді СКП «Ритуальна служба» на запит журналістів, що альтернативних залів чи приміщень для прощання з Героями комунальної власності у Тернополі немає.
Дім печалі у Тернополі відкрили у 1982 році.
Рішенням 47-ої сесії шостого скликання міської ради від 25 квітня 2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5023 га за адресою вул. Микулинецька, 27 СКП «Ритуальна служба» надали земельну ділянку в постійне користування для обслуговування будинку трауру.
— На ділянці, наданій для обслуговування приміщення Будинку печалі, ніяких інших обʼєктів, у тому числі тимчасових, крім самої будівлі — немає, повідомив у відповіді на запит начальник СКП «Ритуальна служба» Сергій Тлумацький.
Окрім власне двох малих і одного великого залів для прощання та двох кімнат для відпочинку родичів, там є демонстраційний зал із кладовкою, реєстратура, хол, приміщення для продажу квітів, кімнати працівників і музикантів, а також теплогенераторна. Окремо — бокс для катафалка, архів та кладова інвентаря.
У Будинку печалі функціонує приточно-витяжна вентиляція, тобто система, яка забезпечує одночасно приплив свіжого повітря та видалення відпрацьованого, запевнив Сергій Тлумацький. Перевірку систем проводять один раз в два роки, і вона є внутрішньою, запевняє.
— Цю систему встановили при будівництві Будинку печалі, — запевнив начальник СКП «Ритуальна служба». Щодо обігріву — у поминальних залах повинен зберігатись відповідний температурний режим, тому вони не обігріваються, окрім кімнати родичів. В інших приміщеннях функціонує індивідуальна система опалення, зокрема використовується твердопаливний та газовий котли.
До літа 2025 року запланували встановлення системи кондиціонування. У великому залі буде два кондиціонера, у малих — по одному. А також проведуть ремонт у поминальному залі номер один (малий зал).
Коли і куди зник центральний вхід?
Щодо виходів, як бачимо з плану будівлі 2001 року, центральний вхід на ньому є.
У відповіді на запит журналістів у 2025 році про нього навіть не згадують.
— Згідно з проєктною документацією, у Будинку печалі є два входи, які можна вважати, службовими, так і центральними, адже вони використовуються в обох цілях, — відповіли журналістам у СКП «Ритуальна служба». — Перший вхід у Будинок розташований в боковій частині будівлі, має сходи і використовується як працівниками, так і відвідувачами, у тому числі для реєстрації поховань. Інший вхід — з внутрішньої сторони двору і веде прямо до траурних залів, що є додатковою зручністю для відвідувачів.
Фото входів додали.
— 3 метою створення додаткового залу для зберігання та огляду відвідувачами товару, трун, було здійснено реконструкцію, а саме перекриття входу з вулиці Микулинецької, — повідомили у комунальній службі журналістів.
Як з’ясували «20 хвилин», йдеться про реконструкцію, яку провели у 2016 році. Після цього вихід до залів для прощання з померлими з вулиці Микулинецької, — взагалі не передбачений. А приміщення перемурували, і там, де був центральний вхід, зараз розмістили труни. Як називають це офіційно — виставковий зал (склад) для зберігання та демонстрації товарів ритуальної атрибутики.
Як пояснив Сергій Тлумацький, тих трун не було де подіти. А жити за щось комунальне підприємство мусить, тому й облаштували там виставковий зал. Колись ритуальна атрибутика була у коридорах, а це було незручно.
— Центральний вхід відкривали всього кілька разів, — запевнив Сергій Тлумацький. — Окрім того, поки його не замурували, коли двері були відчиненими, у залі був сильний протяг. Люди теж на це скаржилися. Перед центральним входом не передбачена площадка для заїзду транспорту, зокрема, туди не може під’їхати катафалк.
Якщо би зараз повертати все до першочергового вигляду, потрібно вкласти чимало коштів. Крім того, це технічно майже неможливо провести, бо щодня, або мало не щодня там проходять прощання із Героями.
Буде окрема каплиця на Пантеоні
— Невдовзі прощання з Героями відбуватиметься в каплиці на Пантеоні, — повідомив Сергій Тлумацький. — Плануємо, що будівництво розпочнеться наприкінці 2025 року, або на початку 2026-го. Там буде приміщення суто для прощання із загиблими військовими.
Кошти на це виділять з міського бюджету.
Як дізналися «20 хвилин», каплиця обійдеться приблизно у шість мільйонів гривень.
Каплиця буде невеликою, приблизно 160 кв. м. Розташована ліворуч на майданчику — при в’їзді до пантеону Героям.
Скільки потягнуло утримання Дому печалі
Використання коштів на ремонт, утримання приміщень, технічних покращень
2022 рік:
— 10 000, 00 грн на виготовлення кошторисної документації,
— 644 865, 00 грн на капітальний ремонт прилеглої території Будинку трауру,
— 10 335, 00 грн на технічний нагляд.
Разом у 2022 році – 665 200, 00 грн.
2023 рік:
— 18 700 грн за власні кошти було придбано металопластикові двері
— 340 779, 32 грн на капітальний ремонт,
— 45 265, 63 грн вартість встановленої бруківки.
Разом за 2023 рік – 404 744, 95 грн.
У 2024 році видатків, які стосуються утримання приміщень Дому печалі на Микулинецькій, 27, його ремонту, технічних покращень, функціонування не було. .
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
Читач15
VAsia Ostudleg
Rom Zin
Ірина Швець
Вже б якісь кращі умови зробили для людей які приходять щоб провести в останню дорогу померлого .
Задуха страшенна ,тяжка аура .