До Господа пішов один із кращих. Тернопільщина прощається з Романом Друзем

Його старшому синочку ще й двох рочків немає. Молодший народився наприкінці квітня – малюку півтора місяця. Тато його бачив єдиний раз, і малюк матиме єдине фото, де він на руках у батька. Цей кадр зробила дружина Романа, коли чоловіка на один день відпустили додому на хрестини сина

— Ромчику, брате, куме!!! Як так?! А як же наш Крим?! А як же наша Перемога?! Ми ж мали святкувати разом, всі разом!!! — слова відомої волонтерки з Лановеччини Ольги Цісаренко ріжуть по живому. Жінка днями втратила троюрідного брата, з яким була дуже близькою, та кума, якому довірила похрестити свого синочка. — Біль ломить ребра, а перед очима — твоя посмішка від вуха до вуха. Ти завжди посміхався…

На війну пішов разом із друзями й кумами

Борсуківська громада в жалобі — на війні загинув земляк із с. Борщівка Друзь Роман Михайлович. Йому було і назавжди залишиться лише 30…

— Пішла з життя людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Щирий патріот нашої країни. Не вистачає слів, щоб передати смуток та біль, який чорним крилом торкнувся не лише сім’ї, а й інших людей, які знали Романа, — йдеться на сторінці Борсуківської громади.

Друзь Роман Михайлович народився 12 жовтня 1991 року. Загинув 11 червня 2022 року поблизу міста Вугледар Донецької області — під час артилерійського обстрілу, виконуючи бойове завдання.

Роман вже був учасником АТО – служив у 2014-2015 роках. Тому, коли почалось повномасштабне вторгнення в Україну наприкінці лютого, разом із двома близькими друзями, які за ці роки стали ще й кумами, пішов до військкомату. Єдине, чого попросили хлопці — бути разом на війні. Їх почули… У Романа тоді вдома залишалась вагітна дружина і маленький синочок.

— Я досі не доберу слів… Ти з гордістю говорив про ваші успіхи на фронті, а я пишалася тобою тоді, і пишатимусь все життя, — обіцяє Оля Цісаренко. — Твій похресник, мої діти завжди знатимуть про їхнього дядька, як про справжнього ГЕРОЯ! Ти приклад для наслідування, ти еталон хоробрості та патріотизму! Ти вірив у Перемогу як ніхто! Ти казав: «кумцю, ще трохи і будемо вдома». Хто ж знав, що так?.. Спи спокійно, братику.

Ольга каже, що вони із троюрідним братом Романом були дуже близькими. Тому, коли народила молодшого сина, не сумніваючись, попросила Рому бути хресним малому. Тим паче, що Романів батько був її хресним татом. Ольга каже, їй імпонували Романова впевненість та позитивність. І те, що він дуже добрий. 

— Я в принципі ніколи не знала його сумним, — пригадує Оля Цісаренко. — Навіть якщо говорили про неприємні чи важкі речі – так, він погоджувався, але все зводив до того, що в результаті все буде добре. Його посмішка надзвичайно щира. Він коли сміявся – неможливо було не засміятись у відповідь. Тому, слухаючи його, я була впевнена у тому, що все буде добре.

Хотів бути не учасником війни, а учасником перемоги

На рахунку Романа та його близьких друзів-кумів, а тепер і побратимів, — не одне врятоване життя. Траплялись там, на фронті, дуже складні випадки, і хоча дуже рідко, але часом Рома ділився цими історіями із сестрою. Більш досвідчені бійці знали, як діяти в тій чи іншій ситуації, вчили інших і показували власним прикладом, як поводитись. Стояли не тільки за себе, а й за інших.

— Рома був добрим. Дуже добрим, — пригадує сестра. — Чи не єдиний випадок сумний, пригадую, був, коли він поділився, що коли служити пішов вперше, на початку війни у 2014-му, із села ніхто не дзвонив, не цікавився, і це усвідомлювати й сприймати йому було важко. Оце дисонувало з його образом. Бо він завжди все і всім вибачав. Вважав, що час все розставить на свої місця. Зараз, коли телефонував, дуже дякував за підтримку.

Роман буквально горів війною. І вдома, від лютого, був єдиний раз – коли на день чоловіка відпустили на хрестини молодшого сина. Після того Рома зізнався сестрі: і лишити крихітного сина, старшу дитину, дружину і всіх близьких дуже важко. Серце болить. І їхати треба, бо більше потрібен там.

— Він знав, що я марила Кримом, навіть певного час планувала туди переїхати жити, то запевняв: кума, ми скоро підемо на Крим, — пригадує Оля Цісаренко. — Я ще тоді, у 2014-му, чекала, що Крим скоро звільнять. Рома запевняв: зараз тільки чекаємо на техніку, і йдемо. Ще трошки. Я в це вірила, бо така людина не могла обманювати. Мала бути перемога. Він так в це вірив. Він хотів бути не просто учасником війни, а учасником перемоги.

Коли служив у 2014-2015 рр., Роман мав контузію і досить серйозне поранення. Травмована нога часто давала про себе знати. Але Рома зумів адаптуватись в мирному житті і навіть створити власну родину. Старшому синочку Віті у вересні має виповнитись  2 рочки. Молодшому – півтора місяця. Вони всі чекали тата з війни. Чекали свого захисника і мама Віра, тато Михайло і молодший брат Василь. 11 червня Роман ще зателефонував дружині. Того ж дня, як згодом дізнались рідні, їхнього Романа не стало…

Я завжди тебе любила, люблю і любитиму…

— Коханий мій чоловік, ти навіть не уявляєш, як важко усвідомити те, що ти не з нами. Як важко повірити, що тебе немає. Я дякую тобі за все, за наші прожиті щасливі роки, лише 2 роки я була щасливою дружиною, доля нам дала лише 2 роки, — слова, які написала дружина Яна, й читати боляче. — Дякую за те, що подарував мені синочків, ти лишив мені після себе синів, я в кожному з них бачу тебе…

«З тобою я була щаслива, я дякую за кожну хвилину, проведену зі мною, за ту підтримку, за правильно підібрані слова, — написала дружина Яна. — Ти завжди знав, що сказати і як підтримати, ти завжди говорив, що я повинна бути сильною. Я обіцяю — я витримаю той весь біль, всю тугу, я буду сильною, я буду триматися».

— Ти назавжди залишишся в моїй пам'яті і серці, — каже Яна. — Я хочу, щоб всі тебе запам'ятали усміхненим та щасливим. Ти ніколи не падав духом. Ти казав, що прийдеш з Перемогою. Тільки трішки потрібно потерпіти, і ми будемо разом. Лише виженемо нечесть, і всі приїдемо. Я завжди тебе любила, люблю і любитиму…

Редакція щиро співчуває батькам, дружині Яні, синочкам, братові і сестрі, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.