"До нього завжди тягнулися люди" - Тернопіль попрощався із Богданом Хаварівським

На панахиду в "Дім печалі" в середу, 27 липня, прийшли десятки людей.

 - Це дуже велика втрата, - каже товариш померлого, начальник міського управління культури, поет Олександр Смик. - У нас дуже мало системних людей. Якщо ви помітили його роботу над літературною енциклопедією та над літературним музеєм - це колосальна праця. Тож недивно, що сьогодні сюди прийшло багато членів спілки письменників (НСПУ), хоча він до неї  і не входив, однак дуже багато для неї зробив. Ми його завжди вважали там своїм.

Богдан Хаварівський реалізувався, а це головне, вважає Олександр Смик. А ще мав таку рідкісну рису на сьогодні як благородність.

 - Ми були проїздом через Чортків і от випитали у Богдана, де він вперше зізнався своїй дружину в коханні. Він нам назвав місце біля Чортківського замку. Однак, коли ми попросили його зробити там жартівливе фото, то він відмовився. Є речі, над якими не можна навіть по-доброму жартувати - отаким він був, - каже пан Смик.

Шанували Богдана Хаварівського і тернопільські художники. Не секрет, що в нього було подвійне ім'я, тож часто до нього зверталися і "Роман".

 - Вперше я його побачив в будинку політпросвіти, - згадує заслужений художник України Станіслав Ковальчук. - Він сидів і малював начерки. А познайомились ми з ним через Ігоря Герету - у спільному колі, де говорили про мистецтво. Роман завжди був у всіх на виду, всім цікавився. Знаю, що до останніх днів він писав книгу, хоча не впевнений, що він встиг її дописати...

До Богдана-Романа завжди тягнулися люди, стверджує пан Ковальчук.

 - Він був добряк за натурою, дуже всім намагався допомогти, а ще багато знав і багато вмів сказати про незнані багатьма речі, - продовжує пан Ковальчук. -  Він - як народний вчитель, який багато корисного міг розповісти, тому не дивно, що до нього завжди горнулися люди.

Нагадаємо, Богдан Хаварівський помер у вівторок, 26 липня. Поховали його на Микулинецькому кладовищі.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google