Добрий, людяний, щирий і люди до нього тягнулись. Тернопільщина прощається з Євгеном Безкровним

• Євгенові було лишень 32. В Мельнице-Подільській громаді від 13 травня оголошено дні жалоби на спомин про свого Героя-земляка.
• «Ми навіть не знали, що він пішов на війну. Дізнались, коли прийшли списки з військкомату», кажуть у громаді.
• Молодший із трьох братів Ярослав теж боронить Україну від рашистів.

Виявивши стійкість і мужність, поклав своє життя за рідну землю. 12 травня під час бойових дій загинув 32-річний Євген Безкровний.

Важко загоїти у серці болючу рану втрати.

— Знову з глибоким сумом повідомляємо про загибель нашого земляка - Захисника і вірного сина України, — повідомив начальник другого відділу Чортківського РТЦК та СП підполковник Богдан Вербіцький. —  Євген свідомо обрав службу в Збройних Силах України, і в перші дні війни пішов захищати рідну землю від ненависних рашистів. Словами важко загоїти у серці болючу рану втрати.

Другий відділ Чортківського РТЦК та СП висловлює найщиріші співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам військовослужбовця, глибоко сумує разом з родиною. Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.

Безкровний Євген Олександрович народився 9 жовтня 1989 р. в с. Зелене Борщівського району Тернопільської області. 12 травня він загинув у боях, а від 13 травня в Мельнице-Подільській громаді оголосили дні жалоби – на спомин і вшанування пам’яті земляка. Адже проживав Євген саме в Мельнице-Подільській.   

— Євген пішов на фронт добровольцем, ще за кілька днів до війни я його бачила на вулиці, вітався, — розповіла  Галина Натодос, керуюча справами виконавчого комітету селищної ради. — Вдома він бував рідко. Здебільшого їздив на заробітки до Польщі, Чехії. На будівництві, трудився, у полі. Робив все, що міг, аби заробити якусь копійку.

Брат Ярослав теж захищає рідну землю

У загиблого залишилась мама Ореста Михайлівна та вітчим. Батьки розійшлись, коли Євгенові було років 2-3. Відтоді про долю батька нічого у Мельнице-Подільській не знають. Осиротіла 12-річна донька Тетяна. Є брат Сергій та молодший брат по матері Ярослав, який теж зараз захищає рідну землю.  

— Дуже добрий, щирий. Люди до нього тягнулись – це правдиві слова, — згадує Галина Натодос. — Товаришів мав багато по службі. Дуже людяний. Шкода, бо втрачаємо найдостойніших. Він був надійною опорою для матері і першим помічником – ще змалечку.

Жахлива звістка про загибель сина матір застала, коли вона була на заробітках у Польщі. Зі слів земляків, їй повідомили військові, жінка терміново виїхала додому. І вже тут, на рідній землі, військкомат підтвердив: Євгена більше немає. Загинув як герой, у бою.

— Цей хлопчина завжди був дуже добрим, — каже сусідка Галина. — І тобі підкаже, і поможе, і порадить. Привітний, вихований. Ніхто навіть не знав одразу, що він пішов нас боронити. Аж потім почули, коли з військкомату прийшли списки, що він теж служить. Біда, дуже велика біда… Дорослі йдуть він завжди вітався. Гірка наша втрата…

Сьогодні, 20 травня на Тернопільщині попрощалися з Героєм Євгеном Безкровним.

Редакція висловлює щирі співчуття матері, доньці, братам, всій родині, землякам і побратимам. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.