Добряга, дуже позитивний і людина-душа. Тернопільщина попрощалась з Олексієм Карповим

• Він був учасником бойових дій, адже вже боронив Україну у 2015 році. Тоді навіть отримав поранення – на згадку залишилась пластина у руці і кілька нерухомих пальців. І попри це Олексій знову пішов боронити країну, яка стала йому рідною... 
• Попрощатись з братом із Австрії, куди виїхала зі своєю родиною на початку війни, приїхала сестра Настя. Молодший із дітей Павлик не зміг приїхати з іншого континенту, аби провести старшого брата в останню путь.

«Олексійко, наш Олексійко…  Позитивчик – ще не встигне привітатись, а вже посміхається. Людина-душа», — таким пам’ятатимуть земляки свого Героя.

— Таким ти залишишся в нашій пам'яті: добрим і світлим хлопцем. Остання дорога додому... І вийшли тебе зустрічати не тільки рідні та друзі, а й незнайомі тобі люди, — згадують люди свого Героя в групі Максимівська ініціатива. —  І в глибокій пошані прихилили коліна, і перед твоєю жертовністю схилили голови. І їхніми сльозами плаче Україна за ще одним своїм сином. За воїном, який з честю поліг за неї у бою... Вічна пам’ять тобі, український Герою.

Сьогодні Збаражчина плаче за ще одним вірним сином України — Олексієм Карповим із села Гори Стрийовецькі, який загинув на Херсонщині 25 липня під час виконання свого священного обов'язку — захисту Батьківщини.

— 34-річного воїна земляки зустріли з болем у серцях, у пошані прихиливши коліна, встеливши останню дорогу Героя квітами, — повідомили у Збаразькій міській раді. — У невимовному смутку мати, вітчим, сестра, родина, друзі захисника, уся Збаразька громада. Щире співчуття близьким та рідним. Вічна слава Герою!

Олексій Євгенійович Карпов народився 15 лютого 1988 року в м. Тула Росії. Згодом батьки розлучились, і родина переїхала на Збаражчину. Олексій проживав у с. Гори Стрийовецькі з мамою і вітчимом. У 2015 році призваний по мобілізації, був учасником бойових дій. Мав нагороди, нагрудні знаки ветерана війни-учасника бойових дій і відзнаку президента України за участь в АТО.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, знову призваний по мобілізації — 21 березня 2022 р. 25 липня загинув поблизу населеного пункту Білогірка, що на Херсонщині. 34-річного воїна земляки зустріли навколішки…

— І знову сумм, і знову важка новина... Загинув у боротьбі з ворогом старший солдат Карпов Олексій, житель нашої громади, — повідомив голова Збаразької громади Роман Полікровський. — Щирі співчуття родині та друзям! Герою вічна пам'ять!

Односельці, на очах яких виріс Олексій, згадують його з теплотою і невимовним болем. Кажуть, цей хлопчина йде назустріч, ще не встиг привітатись, а вже сміється. Кого не спитаєш про Олексія – це перше, про що згадують люди.

— У нього мама дуже добра, то Олексійко, певно, до неї цим вдався, бо був дуже доброю дитиною, — розповіла сусідка пані Емілія. — Він йде — і вже сміється. А потім аж каже «Доброго дня». Добряга був. З дитинства таким був, навіть змалечку – знаєте, як хлопці між собою, всіляке буває. Олексій нікого ніколи не образив. Трохи тяжка доля в нього була, ще з дитинства. Батьки розлучились, переїхали сюди.

Мама Олена приїхала на Збаражчину за новим чоловіком. Тоді вже мала двох дітей – Олексія і Настю. Вже пізніше у родині з’явився ще один син – Павлик. Він школяр, і буквально місяць тому бабуся забрала його до Америки. На початку війни зі своєю сім’єю за кордон поїхала й Настя. Жінка повернулась, аби провести брата в останню путь, розповіла сусідка.

— Олексій настільки був добряга, ніколи не тримав злості навіть на тих, хто його ображав чи зле зробив, — пригадує пані Емілія. — До школи ходили з моїми дівчатами… Мав ще близького друга Степана, але він, на жаль, років 10 тому загинув в аварії. Зараз друзі вже знову разом. Боляче…

Односельці кажуть, що Олексій зустрічався з дівчиною. Певно, йшло до весілля, але — не судилось…

— Олексійко працював на заводі, де вапняк видобувають, — пригадує сусідка. — Мав машину. Ніколи не проїхав повз, щоб не зупинитись, не підвезти когось, не помогти. Дуже добра дитина. Зараз мало таких…

Коли служив під час попередньої мобілізації, Олексій отримав поранення. Перебував у госпіталі в Одесі, мав серйозну травму руки. Відтоді в руці була пластина, а кілька пальців не рхалось. І попри це він пішов боронити нас із вами, щойно росіяни напали на Україну. Він любив людей і країну, яка стала йому рідною. І віддав за неї найдорожче – власне життя…

Редакція щиро співчуває мамі, вітчиму, братові і сестрі, родині, землячкам, побратимам і всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.