Два будинки для 17 дітей: хто подарував житло родинам переселенців на Тернопільщині

Ірина БЕЛЯКОВА

Дві багатодітні родини, які через війну залишили рідні домівки та переїхали на Тернопільщину, отримали нове житло в селі Підлісне Бережанської громади. Поки робили ремонти, довелося змінити три бригади. З якими труднощами зіткнулися, чи складно було знайти підтримку у місцевих та іноземних благодійників і як допомагає родинам місцева влада, розповідаємо.

«20 хвилин» уже розповідали про два дитячі будинки сімейного типу, які створили родини, що через війну залишили рідні домівки й знайшли прихисток на Тернопільщині. Подружжя Соколових з Алчевська та Новгородцевих із Краматорська виховують загалом 17 дітей віком від 7 до 17 років.

Ліна та Андрій Соколови виїхали з Алчевська на Луганщині в червні 2014 року, сподіваючись, що це лише тимчасово. За роки вимушених переїздів родина жила в різних містах України та за кордоном, а у вересні 2024-го оселилася в селі Підлісне Бережанської громади. Нині подружжя виховує вісьмох дітей віком від 7 до 17 років, серед яких є й двоє їхніх онуків.

Юліанна та Олександр Новгородцеви виїхали з Краматорська в березні 2022 року, коли обстріли стали загрозою для десятьох дітей, які тоді були з ними. Спочатку родина знайшла прихисток на Івано-Франківщині, а згодом перебралася до села Підлісне на Тернопільщині, де живуть нині у двоповерховому будинку. Подружжя виховує дев’ятьох дітей віком від року і десяти місяців до 17 років.

Обидві родини нині живуть у Підлісному на Тернопільщині. Будинки для них придбали благодійники за кошти іноземних партнерів. Чому сім’ї обрали Тернопільщину, хто допоміг їм облаштуватися на новому місці та якої підтримки вони потребують, розповіли представники благодійного фонду.

Не для піару, а щоб допомогти

Віталій Смолін — засновник і директор благодійного фонду «Фундація відкритих дверей», який працює на Тернопільщині з 2009 року. Саме фонд за підтримки іноземних партнерів придбав і допоміг облаштувати два будинки для дитячих будинків сімейного типу на Бережанщині.

Наприкінці 2001 року Віталій Смолін разом із сім’єю переїхав зі США до України на постійне проживання. Відтоді займається благодійністю, розповів голова «Фундації відкритих дверей».

— Я священник, пастор, маю покликання й натхнення робити добро, — пояснив Віталій Смолін. — У Біблії написано: любіть Бога і людей. Як ми можемо любити Бога, якого не бачимо, якщо не любимо його творіння — людей, які поруч із нами? Це наше натхнення, сенс існування і причина, чому ми робимо те, що робимо. І моє завдання як директора — будувати стосунки з фондами, людьми та церквами і допомагати тим, хто потребує.

Команда фонду розповідає потенційним благодійникам про проєкти, які планує реалізувати або вже втілює. За словами керівника, іноді беруться за справу ще до того, як мають необхідні кошти. Згодом знаходяться люди, готові долучитися до ініціативи й допомогти втілити задум у життя.

Серед основних напрямків роботи фонду — підтримка інтернатних закладів у різних областях України та дитячих будинків сімейного типу.

— Ми працюємо з інтернатами по всій області й, можна сказати, уже охопили й інші регіони України. Ми хочемо робити те, до чого не можемо залишатися байдужими. Коли познайомилися із цими сім’ями зі Сходу, зрозуміли, що можемо щось зробити. Разом із нашими партнерами вирішили долучитися, бо нам не байдуже, — розповідає Віталій Смолін.

Він наголошує, що в таких проєктах найважливіші не публічність чи реклама, а реальні зміни в житті людей.

— Ви самі бачите результат, коли люди об’єднуються заради доброї справи, — каже Віталій Смолін. — Не для піару, не для того, щоб показати себе чи прорекламуватися, а просто щоб допомогти. Найголовніше — яким це місце було і яким стало. Діти мають батьківський дім. Я думаю, у цьому і є майбутнє нашої країни. Якщо ми зможемо й надалі об’єднуватися заради таких справ, то зможемо впливати на її майбутнє, робити його кращим.

За кошти іноземних благодійників

Купівлю будинків, ремонт та облаштування житла для дитячих будинків сімейного типу на Бережанщині профінансували переважно американські благодійники. До робіт також долучилася команда з Нідерландів, розповів Руслан Мудрієвський, заступник голови благодійного фонду «Фундація відкритих дверей».

— Це не українські, а закордонні гроші, — каже Руслан Мудрієвський. — Американські та нідерландські фонди профінансували ці роботи. Нідерландці також привозили необхідні речі й самі складали меблі.

Від початку роботи фонд допомагав дітям-сиротам, відвідував інтернати й сиротинці, а також організовував безкоштовні медичні акції в селах.

До підтримки дитячих будинків сімейного типу на Бережанщині команда долучилася після того, як почала співпрацювати з хоспісом для самотніх і літніх людей. На початку АТО заклад переїхав з з Луганщини на Київщину, а після початку повномасштабного вторгнення його мешканців довелося евакуйовувати вдруге — тепер уже з-під Броварів, розповів Руслан Мудрієвський. Саме представники хоспісу звернулися до благодійників із проханням допомогти багатодітним родинам, які потребували житла.

— Коли ми привозили цим дитбудинкам сімейного типу куртки, які самі ж виготовляємо, дізналися, що вони дуже потребують житла й готові оселитися в Підлісному, — розповідає Руслан Мудрієвський. — Ми знайшли будинки поруч із хоспісом, перевірили документи, викупили їх і почали ремонт.

Планують придбати третій

До речі, поруч, на одній вулиці із хоспісом, тоді були розташовані три недобуди. У двох вже живуть багатодітні родини переселенців. І фонду є також є плани придбати його для третьої родини, розповів Руслан Мудрієвський.

Перший будинок, в якому оселилися Соколови, вдалося завершити влітку 2024 року, другий, де зараз проживають Юліанна та Олександр Новгородцеви з дев’яти дітьми, — наприкінці того ж року. Руслан згадує, що поки робили ремонт, змінили три бригади майстрів. До робіт долучалися і благодійники — зокрема, команда з Нідерландів приїжджала сюди, волонтери перекривали дахи і власноруч складали меблі.

До початку ремонту будівлі близько 15 років стояли занедбаними, згадує Руслан Мудрієвський. У них не було газу, електрики та вікон, а всередині — нічого необхідного для проживання. Фактично залишилися самі коробки. Площа кожного з двох будинків — 330 квадратних метрів. Як пояснює Руслан Мудрієвський, просторе житло особливо важливе для великих родин, які виховують восьмеро, десятеро чи навіть дванадцятеро дітей.

Ці будинки — не єдині, які придбали за кошти фонду. Окрім двох на Бережанщині, фонд допоміг придбати будинок у селі Потутори для Світлани й Олега, які виховують дітей-сиріт. За словами Руслана Мудрієвського, через їхній дитячий будинок сімейного типу пройшло понад 30 дітей. Подружжя також допомагало фонду знаходити родини, які потребували підтримки, зокрема продуктових наборів.

— На мою думку, люди, які присвятили своє життя дітям-сиротам, виховали стільки дітей і допомогли їм стати на ноги, заслуговують на те, щоб мати власний дім на старість. Так і виникла ідея купувати будинки для таких родин, — пояснює заступник голови фонду.

Водночас він наголошує, що затишок у нових оселях створили передусім самі мешканці.

— Коли заходиш усередину, відчуваєш сімейну атмосферу, — каже Руслан Мудрієвський. — І створили її насамперед мами й тати, які тут живуть і працюють, а також самі діти.

Допомагають родинам і в громаді

У Бережанській громаді діють чотири дитячі будинки сімейного типу. Підтримку родинам надають міська рада та служба у справах дітей у співпраці з благодійним фондом «Фундація відкритих дверей» і партнерами з Нідерландів. Допомога охоплює облаштування житла, забезпечення необхідними речами та інші потреби сімей, розповів заступник міського голови Бережанської міської ради Степан Кухарук.

— У Бережанській громаді діють програми допомоги сім’ям, які потребують підтримки. Кошти виділяють залежно від потреб, а допомогу організовують, зокрема, через службу у справах дітей, — зазначив Степан Кухарук.

Водночас уже чотири роки громада співпрацює з «Фундацією відкритих дверей» і нідерландськими партнерами. Завдяки їм родини отримують продуктові набори, меблі та інші необхідні речі. Фундація також допомагає Бережанській лікарні.

— Це суттєва підтримка: продуктові набори, меблі та інші необхідні речі, — додає Степан Кухарук. — «Фундація відкритих дверей» допомагає також Бережанській лікарні, зокрема постачає генератори. Ми дякуємо партнерам за співпрацю та сподіваємося, що вона триватиме й надалі.

Начальниця служби у справах дітей Бережанської міської ради Оксана Шкільна наголошує: головне завдання — щоб діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, зростали в сім’ях, де матимуть турботу, тепло й любов. Служба працює над розвитком сімейних форм виховання та залучає благодійників, щоб підтримувати родини й допомагати дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах.

— Ми вивчаємо потреби сімей і намагаємося шукати рішення, — розповіла Оксана Шкільна. — На жаль, не завжди вдається задовольнити всі запити. Завдяки фонду та нашим партнерам із Нідерландів маємо змогу допомагати більшій кількості родин.

За її словами, підтримка охоплює різні потреби — від ремонту й облаштування будинків до придбання побутової техніки, меблів, генераторів і продуктових наборів. Партнери також намагаються щороку приїжджати до громади, відвідувати сім’ї та дізнаватися, якої допомоги вони потребують.

Наступного року громада планує відкрити ще один дитячий будинок сімейного типу. Для цього облаштовують будівлю поруч із двома вже діючими будинками. Як пояснює Оксана Шкільна, розвиток таких родин — один із пріоритетів роботи служби у справах дітей.

Співпраця з нідерландськими партнерами не обмежується допомогою тим, хто її потребує. Вона охоплює й ініціативи для всієї громади. Один із прикладів — озеленення Бережанщини: партнери передали майже 80 тисяч цибулин тюльпанів, які висаджували місцеві діти в різних локаціях. Як розповів Степан Кухарук, побачити результат цієї ініціативи можна буде навесні, коли тюльпани зацвітуть.

Подякуй журналістці гривнею