Гарна, чиста, доступна "маршрутка" - реальність, але не наша

"маршрутка" в Стокгольмі

У нас же, зокрема в Тернополі, вартість росте постійно, а от якість перевезення роками не змінюється. Як же у світі, ми поцікавились у знайомих нам українців, які або побували за кордоном в рамках робочої поїздки, або ж роками живуть за кордоном. Їхній висновок - не все можна пояснити браком грошей.

Вартість проїзду у міських “маршрутках”, за їхніми словами, практично не б'є по гаманцеві. Та й загалом виходить, чим багатша країна, тим менше там платять за проїзд.

Є пільга для мам або тат з дитиною

Так, українка Марина Л. разом із чоловіком поїхали на заробітки у Стокгольм, столицю Швеції, три роки тому. Як розповідає жінка, тамтешні автобуси їздять з п'ятої години ранку до першої ночі. Окрім того, є нічний автобус. Форма у водіїв є рідко, зазвичай — простий одяг. 

- Готівкою майже уже ніхто не сплачує за проїзд, - каже вона. - Розраховуються за допомогою банківських карток, спецкартками, проїзним. Разова поїздка коштує 44 крони, діє 75 хвилин. Проїзний на 24 години коштує 125 крон, на 72 год – 250 крон, на 7 днів – 325 крон, 30 днів – 860 крон (студентам, пенсіонерам - 570 крон), на 90 днів — 2500 крон, на рік — 9010. Чи багато це, якщо порівнювати із заробітними платами, скажу, що ні.

Заробляють пересічні жителі від 25 до 35 тисяч крон, тобто це 2500- 3500 євро (10 крон — 1 євро). Податок — 30-33%, залежно від району міста. Наприклад, якщо зарплата 26 тисяч крон до оподаткування, то після — може бути 18 тисяч крон. Тож виходить наприклад, що при зарплаті 1800 євро, за 86 євро можна їздити цілий місцяць. 

- Транспорт, окрім години пік, не переповнений, - каже вона. - У години пік може стояти кілька людей. Пік — це 7.00-9.00 ранку та 16.00-18.00 вечора. В ці години автобуси їздять кожні 15 хвилин, в інший час — кожні 30 хвилин. Але є такі маршрути, на яких автобуси курсують кожні 10-15 хвилин протягом дня.

Відповідно люди  в автобус не заштовуються і не набиваються. Загалом поводять себе культурно. Приміром, місцем завжди поступаються старшим та слабшим. Є у автобусах і пільгові місця. 

- У Стокгольмі в автобусі є також пільга для мам, або татів, які їдуть з дитиною у візку, - продовжує вона. - Та для людей з роллаторами або ж у інвалідному візку. Поїздка для таких людей є безкоштовна. В кожному автобусі є спеціально відведені місця для візочків — три штуки, якщо всі зайняті, а на зупинці є людина у візку, то хтось із автобуса виходить і віддає пільгове місце.

Не прийнято уступати місце

Українка Аліна Х. уже більше шести років проживає у Норвегії, у старому, але невеличкому містечку на 40 тис. чоловік — Шієні. Там побутує така думка, що громадський транспорт — для соціально-вразливих верств населення, хоча влада усіляко спонукає населення пересідати на громадський транспорт для розвантаження руху та зменшення впливу на довкілля. 
Таких малих, незручних та брудних автобусів, як в Україні, там нема.

- Автобуси великі, не маршруточки, із зручним заїздом для дитячих колясок та інвалідних візків, - розповідає вона. - Автобусний парк часто оновлюється. На кожній зупинці екрани і голосові кнопки з інформацією про наступний автобус. Розклад руху можна також подивитися в Інтернеті або в брошурах, які щороку безкоштовно надсилаються усім.

Разова поїздка коштує 35 крон, тобто 115 гривень. За 500 крон, тобто 1650 гривень можна купити місячний проїзний. Нема ніяких пільг для одноразових поїздок пенсіонерам. Дешевше місячний проїзний можна придбати для дітей, молоді, студентів і людей, старше 67 років. Є ще квиток на добу. Коштує 90 крон, тобто 300 грн і катайся, каже дівчина, скільки хочеш 24 години. За її словами, така вартість проїзду вважається низькою. Її не піднімають, а навпаки - знижують час від часу, бо хочуть, щоб люди пересідали з машин в автобуси.

- У великих містах громадським транспортом користуються набагато більше жителів, - додає вона. - Зокрема, через те, що не хочуть стояти у заторах. А у таких малих містах більшість користуються своїми авто. 

Водії, продовжує співрозмовниця, носять форму — світлоблакитну сорочку і жилет. До оплати вони ніякого стосунку не мають, а просто спостерігають, чи пасажир просканував свій квиток.
- Переповненим транспорт може бути у години пік: школярі, студенти, - каже дівчина. -
Примітно, що тут ніхто нікому не поступається місцем - не прийнято, і ніхто таким порядкам не обурюється. Ще що цікаве, що є бюро знахідок у автобусній. Все, що забулося в автобусі, швидше за все знаходиться, включаючи навіть мобільні телефони та гаманці.

Автобуси — чисті і зручні

Як з транспортом в бідніших країнах Європи, розповідає українець Павло О., який проживає в грецьких Афінах уже багато років. 

- Вартість проїзду змінювалась кілька разів, однак народ особливо не обурюється, - каже він. - Людям з інвалідністю, пенсіонерам — проїзд безкоштовний. Безкоштовно їздять і діти до п'яти років. Місцем зазвичай греки поступаються, мігранти — залежить від того, з яких країн вони приїхали. Автобуси —  чисті, зручні. Усі вони — державні, приватні — тільки на міжміських рейсах. Загалом, в Афінах транспорт працює відносно непогано. В маленьких містах - гірше. Тут заборонені  приватні перевезення, на зразок наших маршруток, але на цю тему зараз ідуть суперечки в парламенті.

Оплачують проїзд за допомогою електронного квитка. Він діє на всі види транспорту. Зокрема з 1 листопада в дію вступили три види карток: звичаний е-квиток, призначений для поїздок з необмеженою кількістю пересадок будь-яким громадським транспортом протягом 90 хвилин з моменту валідації. Є багаторазовий, придбати який для поїздок на один день коштує 4,50 евро, на 5 днів - 9,00 евро, 3 дні – туристичний — 22.00 і т.д. Є персональний проїзний на 30, 60, 180 і 360 днів. 

- Проїзний на місяць, яким користується більшість, коштує 30 євро, - додає він. - А середня зарплата 800 євро. 

Про враження  наших співвітчизників від проїзду у автобусах (маршрутках), його вартості та культури  у ще ряду країн — читайте у наших наступних публікаціях. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.