Хотів зробити рідним сюрприз і мав вже на руках білет додому. Прощаються з Володимиром Савчуком

• У перші дні війни Володимир добровільно прийшов до військкомату, щоб стати на захист рідної держави. Його відмовляли, просили, але рішення чоловіка було непохитним.
• Дитинство і молодість Герой провів у селі Настасів, звідки родом його мама. Протягом останнього часу проживав у Тернополі та був співвласником крамниці у «Подолянах».

Виконуючи бойове завдання, на Сумщині загинув тернополянин Володимир Савчук.

У липні йому виповнилось 48, і він назавжди увійде до Книги пам’яті Героїв, завдяки кому ми прокидаємось щоранку у відносно мирному Тернополі.  

Не маючи жодного бойового досвіду, навіть строкової служби, Володимир у перші ж дні війни добровільно пішов у військкомат. Аби стати на захист країни і нас із вами.

Говорив із братом у неділю, а наступного дня його не стало

Савчук Володимир Дмитрович народився 27 липня 1974 р. У Тернополі.

У Героя залишилась мама Олександра Володимирівна, дружина Олександра, діти Настя, Дмитро і Максим та брат Іван.

— Він був сміливим і відважним, і саме його вчинки говорять самі за себе, — поділився рідний брат Героя Іван Савчук. — Ніколи не ховався за спини інших, —  пішов добровольцем. Мама просила не йти, але, порадившись із дружиною, Володя для себе прийняв єдине правильне рішення.

Днями Володя мав приїхати додому у відпустку. Рідні про це не знали, адже Володимир хотів зробити їм сюрприз. Про його відпустку знали лишень найближчі друзі — Андрій та тезка-Володя. Їм найкращий друг сказав, що в нього вже навіть білети на руках.

Чоловіки постійно зідзвонювались і планували, як все має бути. І зізнались рідним лише коли дізнались, що Володі вже немає…

— Я говорив з ним телефоном у неділю, а в понеділок в другій половині дня брата не стало, — Івану важко говорити… — Вони нібито п’ятеро їхали і підірвались. Водій і Володя загинули одразу. Хлопці, які сиділи позаду, поранені. Один у дуже важкому стані...

Добре пам’ятають старші вчителі і свого учня Володимира Савчука, випускника 11 школи 1989 року. Кажуть, першими на війну пішли і загинули ті, хто був воїном усередині. Володимир мав честь бути причетним до тих, які взяли на себе обов’язок назавжди вигнати нечисть з нашої землі. Зі слів класного керівника Ганни Дмитрівни Сидорко, Володя — шляхетний, скромний, працелюбний і дуже добрий… Другом був надійним і вірним.

Справжній патріот, який надзвичайно любив Україну

Оплакує загиблого Героя і Великоберезовицька громада, адже саме в Настасові, звідки родом мама, Володя провів своє дитинство і юність.

— У перші дні війни Володимир Савчук став добровольцем, і самостійно прийшов до військкомату, щоб стати на захист рідної держави, — повідомили у громаді. — Роки дитинства та молодості Герой провів у селі Настасів, де народилась його матір. Саме тут він знайшов вірних друзів та дорогих серцю людей. Протягом останнього часу мешкав у Тернополі.

Зі сльозами на очах односельчани згадують Володимира Савчука як справжнього патріота, який надзвичайно любив Україну. Він завжди усім допомагав, підтримував, був щирим, мудрим, добрим, усміхненим, чуйним, мужнім та ввічливим.

Прощання з Героєм і похорон розпочнуться 16 вересня об 11:00 год. у Домі печалі, що на вул. Микулинецькій. Поховають Володимира Савчука на Алеї Героїв на Микулинецькому кладовищі у Тернополі.

Редакція висловлює щирі співчуття матері, дружині, дітям, братові, родині землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.