Христина Рудь об'єднує тернополян для благодійності

Аби допомогти, великі гроші не потрібні, переконана Христина Рудь. Усіх друзів та знайомих дівчина долучає до благодійних проектів. Зараз вони збирають кошти на медичне обладнання, яке необхідне для лікування немовлят у дитячій обласній лікарні.

У дівчини дві спеціальності — технічна та економічна. Вона читає наукову літературу, колекціонує агітки з Помаранчевої революції, любить мандрувати та “ловити” позитивні людські емоції.

- Що приносить найбільше задоволення у щоденному житті?
- Подобається читати, до того ж декілька книг одночасно. Мене вабить наукова література, яку трохи розбавляю класикою чи творами сучасних письменників. Ось наприклад, сьогоднішній “коктейль” книг - Вейн Парсонс "Публічна політика", підручник з управлінського обліку, Ільф і Петров "Дванадцять стільців", Драйзер "Фінансист".

Ще люблю щодня тішити себе солодощами. Навіть до чаю я кидаю 3-4 ложки цукру. Друзі піджартовують, мовляв, коли я гостюю, то завжди закінчується вдома цукор...

Відео дня

- А ким ти хотіла стати в дитинстві?
- У садочку мріяла стати дояркою. Тоді мені здавалося, що це круто і цікаво. Але в школі я почала мріяти про професію вчительки молодших класів. Думаю, таке бажання виникло завдяки закоханості у першу вчительку Галину Олександрівну. Вона для мене була справжнім авторитетом – добра, розумна, справедлива. Цікаво, що бути вчителем молодших класів хотіли майже всі дівчатка у нашому класі.

- А хто ти за фахом? Яку професію обрала?
- Закінчила магістратуру за спеціальністю “Адміністративний менеджмент”. До того часу я вже мала досвід роботи на керівній посаді у фірмі. Мені було цікаво вчитися, бо нові знання одразу почала використовувати на практиці. Маю ще технічну освіту, можу також працювати як соціальний працівник. Вважаю, освіта має бути практичною. Тому якщо відчую необхідність здобути ще один фах — із легкістю піду вчитися. Адже навчатися треба впродовж усього життя. До того ж треба рахуватись із ритмом, в якому ми живемо. Щодня з'являються нові технології, відтак потреба є в нових спеціалістах та професіях.

Хоче вчити мови
- Про що ти мрієш?
- Мрію здійснити кругосвітню подорож, пожити в різних країнах, познайомитися з іншими національними культурами. Мене вабить східна культура Китаю та Японії.

Багато подорожую Україною, досі була тільки в Польщі, Чехії, Австрії, Угорщині та Білорусі. Хотіла б вивчити кілька іноземних мов. Зараз вільно спілкуюсь англійською, вчила німецьку, французьку та польську.

- Чому вирішила займатися благодійною діяльністю? У чому суть проекту "Заради життя", ініціатором якого ти є?
- Ще у школі я разом з однокласниками організували декілька свят у дитячому будинку “Малятко”. Тоді я зрозуміла: аби допомогти, великі гроші не потрібні. Головне - бажання. З того часу я була в різних дитячих будинках України.
Коли дізналася, що відділенню інтенсивної терапії новонароджених обласної дитячої лікарні необхідна допомога в закупці медичного обладнання, ми з друзями вирішили допомогти їм у цьому. Так народився благодійний проект “Заради життя”. Тепер у різний спосіб збираємо необхідну суму. А це майже 150 тис. грн.! У рамках проекту ми вже провели два благодійні концерти і зібрали більше 5 тисяч гривень. Ми — відкриті і просимо долучатися до цієї доброї справи всіх небайдужих тернополян. Не соромтесь і долучайтесь, адже добрі справи може робити кожен.

Колекціонує “емоції” та агітки
- Що подобається в Тернополі? Твої улюблені місця у місті?
- Тернопіль дуже красиве, чарівне та комфортне для життя місто. Я його дуже люблю. Мені довелося жити у різних містах України, великих та маленьких. Кожне має свій “характер” і “родзинки”. Але для мене Тернопіль — найкращий та найрідніший. Улюблених місць чимало - парки, старі вулички, будинки, Став та набережна. А ще люди...

- Що колекціонуєш, чим захоплюєшся?
- Маю невеличку колекцію проїзних квитків. Все почалося з того, що у мене зібралося декілька “щасливих” квитків. Тож після мандрівок я їх не викидала, а залишала на згадку. Є навіть з-за кордону. Ще колекціоную агітки: листівки, газети, плакати з Помаранчевої революції. У той період я цікавилася і вивчала PR (зв’язки з громадськістю - прим. ред.). Було цікаво відстежувати, які технології використовують у цей час політичні сили.
Але найулюбленішим хобі залишається фотографія та подорожі. Світлини дають можливість “зупинити мить”. Коли переглядаю їх, відчуваю не тільки атмосферу та емоції, якими була переповнена тоді, але й запахи. Так, для мене Прага пахне ваніллю та цукром, а вулиці Відня - парфумами.

Розмовляла Анеля ПРОТАСЕВИЧ, 0-68-105-76-32

Біографія
Христина Рудь народилася 8 квітня 1983 р. у Києві. У 2000 р. закінчила Тернопільську школу №3. Протягом 2004-2005 рр. проходила курс в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” за спеціальністю “Практична соціальна робота”.
У 2006 закінчила Тернопільський державний технічний університет за напрямом підготовки “Електронні апарати”
У 2007 закінчила Університет економіки та права КРОК (м. Київ) за спеціальністю “Адміністративний менеджмент”
З 2001 р. - заступник голови правління ТМГМО “Поділись теплом”
2004-2008 працювала в СП “Вітмарк-Україна” на посаді менеджера з продажів
2008-2010 - в ТОВ “Браво Сервіс” начальником відділу збуту, з 2011р. – приватний підприємець.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.