Казав мамі: маю бути там, де мої хлопці… Тернопільщина прощається з Юрієм Малявським

• У день Храмового празника, на Спаса, громада проводжатиме в останню путь свого Героя.
• Юрій вже мав бойовий досвід, майже три роки відслужив в АТО. Проте зараз навіть місяця не минуло, як потрапив на фронт і загинув на Донеччині.
• Мали батьки надію і опору, — двох синів. Зараз на маму й тата дивитись боляче: обоє синів вже на тому світі… Поховають Юрія у Золотниках, поруч із рідним братом.

Не так давно Юрію подзвонили побратими, з якими служив раніше в АТО. Вони розповіли, що в їхній бригаді дуже багато загиблих. Тоді Юрій сказав мамі: «Я маю бути там, де мої хлопці…». Наприкінці липня-на початку серпня він потрапив на фронт. 12 серпня загинув на Донеччині. Він вже разом зі своїми хлопцями. І йому назавжди залишилось 28…

У Золотниківській громаді оголосили триденну жалобу та приспустили прапори.

Мали двох синів, обидва загинули

— Сумна звістка для Золотниківської громади! На жаль, Україна втратила ще одного патріота і свого захисника, — повідомив голова громади Данило Бугай. — 12 серпня 2022 року у бою з російськими окупантами в Донецькій області загинув молодий, хоробрий і вірній своїй батьківщині сержант Юрій Малявський. Нехай душа загиблого Юрія знайде вічний спокій! Щирі співчуття батькам, рідним, друзям та побратимам. Спочивай з Богом, солдате! Вічна пам'ять Герою…

Юрій Юрійович Малявський народився 5 липня 1994 року у смт. Новий Яричів, що на Львівщині. Батько Юрія бурканівський, мама з Львівщини, невдовзі родина переїхала на Теребовлянщину. У Героя залишились батько Юрій Мар’янович, мати Ольга Степанівна і сестра Ганна.

— На батьків зараз дивитись боляче: мали двох синів, батько ними так гордився, й обох вже немає, — розповіла староста с. Бурканів Оксана Cивульська. — Один із синів, Мар’ян, кілька років тому трагічно загинув у Польщі. Зараз додому назавжди везуть Юрія.

Три роки був в АТО

Юрій відслужив строкову службу, потім, за словами батька, три роки був в АТО. Дослужився до звання сержанта. Не так давно йому подзвонили побратими. Сказали, що серед їхніх чимало загиблих. Тоді й Юра сказав, що має бути зі своїми хлопцями. Наприкінці липня чи навіть на початку серпня він потрапив на фронт. Детальніше у селі не знають, бо йшов служити зі Львова. Та й багато односельців не знали, що Юра вже там, де надто гаряче. Тому звістка, що його немає, буквально прибила до землі.

— Він хлопчина добрий, і сім’я проста й робітна, а зараз в них така біда — двох синів похоронити, це ж яке серце витримає весь біль? — каже Оксана Сивульська. — Батько проживав, господаркою опікувався. Мама останнім часом була на заробітках. Вона вже повернулась додому, аби провести свою дитину в останню путь.

У с. Бурканів, де проживав Юрій, 19 серпня відзначають Храмове свято. Цього ж дня односельці, замість святкувань, одягнуться в чорне та о 14.30 проведуть свого Героя в останню путь. А напередодні, 18 серпня, село на колінах зустрічатиме траурний кортеж із тілом солдата-земляка.

Юрія поховають на цвинтарі у Золотниках, яке буквально через міст від села. Там спочивають бабуся з дідусем і рідний брат Мар’ян. Брати тепер назавжди знову разом…

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, сестрі, усій родині, односельцям, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.