Колега, друг і улюблений викладач студентів… Тернопіль прощається з Володимиром Брославським

Він у 2015 році добровільно став учасником АТО. А з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України і нас із вами. Командир мінометної батареї загинув 21 вересня на фронті, рятуючи побратима… Світлої вічності, Герою…

З доцентом, істориком, викладачем, командиром Володимиром Брославським прощаються у рідному педуніверситеті.

24 вересня біля Тернопільського педагогічного університету зібрались сотні людей, щоб зустріти Героя. 

«20 хвилин» зібрала спогади тернополян про викладача і, як його називають інші, — Людину з великої літери.

Наукові доробки і безцінна теплота

Володимир Брославський — кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук, начальник відділу у справах молоді Тернопільського національного педагогічного університету, колега, друг і улюблений викладач студентів, повідомили у ТНПУ.

— У 2015 році добровільно став учасником АТО, де проявив мужність, рішучість і самовідданість, — написали на Фейсбук-сторінці ТНПУ. — З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Володимир загинув, рятуючи пораненого побратима.

Його життя було прикладом служіння науці, студентам і Україні. У стінах університету Володимир залишив по собі не лише вагомі наукові доробки, а й безцінну людську теплоту, доброту, вміння надихати молодь. А на полі бою — приклад мужності, честі й відданості рідній землі, пишуть колеги.

— Окрім науково-педагогічної діяльності, Володимир Брославський був активним учасником громадського життя, — розповіли колеги. — Він умів гуртувати довкола себе прогресивну молодь й надихати її до розвитку. З його ініціативи було реалізовано десятки різноманітних проєктів, спрямованих на підтримку та мотивацію талановитої учнівської й студентської молоді. Ми схиляємо голови перед його жертовністю. Смерть нашого колеги — велика втрата для всієї академічної родини, для студентів, яким він віддавав знання й серце, і для України, яку він боронив ціною власного життя.

Лідер, Патріот, Професіонал

Слова співчуття висловив і ректор ТНПУ Богдан Буяк

— Спочивай в мирі, дорогий Друже… Це той випадок, коли відмовляєшся вірити, коли шукаєш зворотну інформацію, коли перебираєш безліч прикладів, коли було інакше, коли просиш Бога про порятунок людини, але війна невмолима, — написав ректор. — Щирі співчуття дружині Тані, діткам, мамі, родині, друзям, колегам… Наша академічна спільнота втратила рідну душу справжнього Лідера, Патріота, Професіонала… Вічна і світла памʼять Герою України!

Чекала «офіційного» підтвердження, сподівалася, що це просто помилка, каже тернополянка Діана Малолєткіна.

— Маю найкращі спогади про пари з правознавства в Володимира Брославського, — згадує Діана. — Він був суворим, але з ним було не нудно. Йому було байдуже, що головна спеціальність в нас історія, ми були на праві, і ми вчилися. Досі пам’ятаю, як ми шукали лазівки в кодексах і говорили про залучення ЗМІ, коли правда на твоїй стороні. Дякую за ці спогади та дякую за Вашу службу. Спочивайте з миром. Мої співчуття рідним, близьким і всім, хто також має гарні спогади про цю неймовірну людину.

Боялися підвести

«Ми ніколи не боялися Тебе як начальника, ми боялися Тебе підвести, — згадує Надія Раківська. — Наш «шеф», наш мудрий керівник, з жартами, зажди цікавими ідеями, усміхнений, щирий та добрий! Стільки подій, проєктів, інтелектуальних батлів, феєрій краси, фільмів. Ти був за будь-який «двіж»... Ми чекали тебе з війни. Твій кабінет і твій підрозділ чекав керівника! Але ти вирішив захистити нас ціною власного життя. Пишаємось своїм керівником — справжнім патріотом, істориком, Людиною з великої літери і другом».

Тернополянин Сергій Рабченюк запевняє, що у ньому були зібрані найкращі якості справжнього українця: принциповість, жертовність, щирість, активність і вміння гуртувати навколо себе молодь, навчаючи її цінувати життя та використовувати кожен шанс.

— Мені й досі важко говорити про Любомировича у минулому часі, та ми повинні зберігати в пам’яті всі ті риси, якими він був наділений: справжній українець, організатор, душа компанії, — згадує пан Сергій. — Ще зі студентських років пам’ятаю його прагнення змінювати світ навколо себе, зацікавлювати молодь конкурсами, бути чесним і відповідальним викладачем.

Пан Сергій згадує, як у 2008–2013 роках навчався в ТНПУ та особисто був знайомий із Володимиром Любомировичем. Уже після закінчення університету кілька разів зустрічалися, здебільшого залишалися на зв’язку через Інтернет.

Не боявся вийти із зони комфорту

— У пам’яті назавжди залишаться «Феєрія краси» та «Феєрія краси 2» – студентські шоу, які він організував, даруючи море емоцій і справжнє свято молодості, — каже пан Сергій. — Йому завжди вдавалося дивувати та піднімати планку студентських заходів на високий рівень.

Він був чесним, принциповим, відданим своїй справі. Ніколи не боявся вийти із зони комфорту. У нашій пам’яті він залишиться взірцем патріота і справжнього наставника. Він любив життя, своїх діток, кохану дружину та Україну.

Volodymyr Broslavskyj – знаний історик, кандидат наук, доцент Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. З позивним «Хорват» добровільно приєднався до АТО у 2015 році, служив в артилерійській батареї 56-ї Маріупольської бригади. У 2019 році підписав контракт резервіста з 105-ю бригадою ТрО ЗСУ, а з лютого 2022 року захищав Україну на Донбасі, Харківщині та Сумщині, зокрема в складі мінометної батареї. 21 вересня 2025 року він загинув на фронті, рятуючи побратима.

Його життя стало прикладом мужності, честі та відданості Україні. Він поєднував наукову діяльність із патріотизмом, був активним громадським діячем і командиром, який умів берегти й цінувати кожного бійця. Вічна пам’ять Герою!

Інна Ткаченко запевняє, що Володимир Брославський — один із найкращих викладачів, з пар якого ніколи не хотілося тікати… Приклад для багатьох — совісті, чесності та справедливості. Людина з великої літери, яка боролася за правду на всіх фронтах.  

— Його жарти завжди були влучними, а історії — цікавими, — згадує Інна Ткаченко. — Володимире Любомировичу, цей світ втратив так багато, коли Ваша душа полетіла на Небеса… Назавжди в пам'яті та молитві…

У серцях тих, хто мав честь його знати…

Юрій Кульпа, начальник відділення комунікацій 105 бригади, каже, що цей світ покидають найкращі. Та опублікував на власній сторінці у Фейсбук відео, де Хорват, командир мінометної батареї, за кермом свого всюдихода.

— Професіонал, Патріот, Людина з великої літери. Його знали всі — надійний, відважний, завжди поруч із побратимами, — згадує Юрій Кульпа. — Пам’ятаю одну з операцій. Хорват пообіцяв нас завезти туди, де працювали його хлопці. Він знав усі маршрути, змінював їх під обстрілами, та цього разу ми рушили найважчим — бо там чекали найкращі. На півдорозі по рації: «працює ОСА». Розвертаємось, заїжджаємо в ліс, займаємо позиції. Завис ворожий дрон. Володимир відкрив вогонь, намагаючись збити його. Не вдалося… але й скиду не було. Ми рушили далі.

Змінили маршрут, пішли лісом. І вже за кілометр опинилися там, де треба. Хлопці зраділи, привіталися, разом відпрацювали по ворогу — тоді й народилося відоме відео: «По ворогах від файних хлопців з Тернополя», згадує Юрій Кульпа.

— Назад ми йшли швидко, під прикриттям РЕБу. Головне було — аби нас не засікли з неба, — каже пресофіцер. — Сьогодні згадуємо Хорвата. Командира, який завжди був попереду. Побратима, який ніколи не залишав своїх. Героя, який віддав життя за Україну. Він назавжди залишився з нами — у строю, пам’яті та серцях тих, хто мав честь його знати…

Панахида відбудеться о 19 год. у Домі печалі  за адресою вул. Микулинецька, 27. Чин похорону — у четвер, 25 вересня, об 11 год.

Редакція висловлює щирі співчуття рідним, друзям, колегам, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.