Коли кохаєш, усе, що робиться в ліжку, робиться правильно

– Рік тому в інтерв’ю журналістам «20 хвилин» ви розповідали про свою творчість. Скажіть, що змінилося за час, що ми не бачилися?
– Життя сприймаю, як рух уперед, що відкриває нові простори. Торік подорожував Європою, набирався вражень. Є одна задумка, над втіленням якої працюю. Існують певні домовленості. Поки не вдаватимусь у деталі. То буде дещо, зав’язане на почуттях, історії та інтригах.
– Разом із працівниками обласної міліції ви презентували дітям «Азбуку безпеки», в якій є ваша пісня. Казково-ляльковий герой «Азбуки…», з вашої легкої руки, отримав імення «Міліцейко». Чи буде продовження серії?
– Творити для дітей – одна насолода, бо тоді сам почуваєшся дитиною. Діти, на відміну від більшості дорослих, вірять у казку. Намагатимуся подарувати їм таку казку ще.

– Еротичну поезію, знаю, почали писати ще в школі. Як зародився задум творити саме в цьому жанрі?
– Грузинський письменник Тенгіз Гудава якось зауважив, що еротика – це смак яблука, яким Єва спокусила Адама. У підлітковому віці в мені жило настільки велике бажання спробувати це «яблуко», хоча б доторкнутися до нього, що готовий був умерти за єдину таку спробу. Ось на світ і з’явився мій перший довершений еротичний вірш «Увійду, як в казку, в тебе».
– Психологи вважають, що інтимну лірику добре писати, коли в особистому житті все погано. Чи ваші дві поетичні збірки обрамлені інтимними невдачами?
– Якщо виходити із цієї логіки, то ті, хто пишуть про кохання – переважно нещасні люди, хто полюбляє писати детективи – потенційні убивці, творці ж романів жахів – приховані маніяки… Звичайно, у періоди особистих невдач у творчих людей є потреба «виплакатися» на папері, але, якщо ти переповнений коханням і щасливий, то про це, повірте, теж хочеться кричати на весь світ. Збірки «Твоє тіло – наркотик» і «Пожежа тіл» з розряду емоційного вибуху. Адже кохання, його пік відкриває перед нами неповторний світ Краси, Насолоди, Пристрасті. До речі, у моїй прозовій книзі «Йар навиворіт, або Кохання в чужому тілі» йдеться і про те, як під час оргазму закохана пара отримує вільний вихід у Космос. Такою великою є сила любовної енергетики.

– На ваш погляд, що таке кохання?
– Здебільшого чоловіки спершу дивляться на жінок як самці. Звичайно, є усталені стандарти жіночої краси. Нині – це осина талія, довгі ноги й великий бюст. Та нерідко, коли зустрічаєшся з носіями тих стандартів, розумієш, що з ними можливий лише секс. Кохання – субстанція зовсім інша. Жінка може й не бути красунею, але, спілкуючись з нею, розумієш, що в ній щось-таки є. Після першої розмови виникає потреба поговорити ще і ще… Приходить почуття закоханості. Просто хочеш бачити цю людину. Чути її голос. Ти поступово стаєш залежним від неї. Вже не можеш обходитися без її присутності. Потреба бачити і чути переростає в потребу торкатися, володіти... Поєднання багатства духовного світу жінки з її тілесними принадами і дає відчуття блаженства. Недаремно побутує вислів, що кохання робить нас пресвітлими богами.
– Ви запевняли, що на творчість вас надихають жінки. А як же дружина? Отже, задивляєтеся на інших?
– Авжеж! Буває, що змінюю усталений напрямок руху, йдучи вулицею за стрункими жіночими ногами. Бо що таке жінка? Частинка природи, яка створена для того, аби нею захоплюватися, милуватися. А чоловік доти чоловік, доки палахкотить у ньому вогонь бажання!
– У вас є вірш «Запах жінки». Слова присвячені якійсь конкретній жінці? («Ми перекинулись з тобою Двома-трьома словами – й тільки. І ти пішла. Однак зі мною Лишився запах. Запах… жінки. Він збуджував мою уяву…»)
– Література – вияв уяви. Однак мусить бути і щось вистраждане. Що ж стосується запаху жінки, то хтось із поетів сказав, що жінка, якщо вона закохана, пахне чоловіком. Я уточнив би: пахне чоловіком, у якого закохана. Закохану жінку можна впізнати одразу: за поведінкою, виразом обличчя і за запахом. А запах жінки – це вже еротика. Головне – знайти свій запах.