Коли у Тернополі каналізація з'явилася

Системою розрізнених ходів була каналізаційна мережа нашого міста наприкінці ХІХ століття. За кошти бюджету до неї під'єднували переважно держустанови.
А от охочі користьуватися вигодами цивілізації заможні тернополяни змушені були розкошелюватися і будувати відводи самі.
Дозвіл – із Відня

Про найдавнішу історію каналізації нашого міста можна багато прочитати у справах № 421, 422 та 711 Опису № 1 Фонду № 33 Тернопільського облархіву. І, як виявляється, численні провали на дорогах і просідання тротуарів чи навіть стін будинків аж ніяк не пов'язані з системою відведення стоків та дренажем австрійських часів.
“То стара каналізація. Може, ще австрійська... Вона тут десь проходила. А тепер дає про себе знати,” - почув кореспондент “20 хвилин” розмову тернополян над ямою, що утворилася біля ЦУМу влітку.
Про подібні речі часто говорять тернополяни, але проти свідчать опис тих мереж та їх план, складені ще у 1900 році. Отож, на схемі чітко видно червоні лінії каналізаційних ходів, жоден з яких не підходить до терену сучасного ЦУМу і навіть до Руської. Також червоним кольором позначені будинки, під'єднані до мережі. Таких навіть у центрі міста виявилось менше половини.
“Канал головний... розпочинається між королівсько-цісарським судом і міською будівлею l.sp 45, теперішньою школою реальною і далі у напрямку півночі під домом l.sp 45, теперішньою Народною торгівлею, під дорогою вул. Третього Мая, під домом l.spis 2057 подружжя Яблонських через сад... а далі вуличею Святоіванівською і закінчується при будинку для продажу муки на грунтах парового млина,” читаємо в згаданому описі.
Головний каналізаційний канал збудували коштом громади за розпорядженням державної влади, під егідою та за дозволу Міністерства внутрішніх справ від 13 березня 1856 року. Доленосним для каналізації став 1859 рік – тоді головний канал в основному сформували і в наступні роки добудовували.
“Будова з ламаного каменю на “розчині пінному”. Ширина того каналу у верхній частині... у просвіті 95 см, висота 1,80 м. Надалі висота 1,90 м, ширина 1,26 м,” описував сучасник ті комунікації.
“Воювали” з боржниками
Головний канал був найбільшим, але до нього приєднувалися ще й менші. Так, вул. Валову із 1893 року перетинав канал для стоків розмірами 40х50 см, який збудували влада міста і власники будинків поряд Людвік Пунчерт, Кароль Соханевич, Адольф Пшемінський (прізвище у старому документі написане нерозбірливо – прим. ред.), Щесний і Лерхер. Місто виділило для цього 453,36 злотих ринських, а міська каса ощадності – 100.
Якщо у наші дні усім водовідведенням у Тернопозі займається водоканал, то у ХІХ ст. Канали були як міськими, так і приватними. Але й останніх зобов'язували дотримуватися певних правил.
“Daurd Lwow та його правонаступники мають обов'язок утримання його (каналу – прим. ред.) у хорошому і чистому стані, щоб стік води з них не був затриманий,” - це типові умови.
Каналізаційні люки і труби за Австрії робили централізовано. Їх громада міста замовляла аж у Кракові на фірмі Л. Зеленевського. Так, зберігся лист із Бюро міського будівництва від 29 липня 1903 року, де магістрат замовляє каналізаційні “сифони” для вул. Святоіванівської. Показово, що навіть у ХІХ та на початку ХХ століть їх робили з металу, а не із бетону, як тепер. Відтак ті люки добре закривали каналізаційні колодязі. А от боржників – тих, хто під'єднав свій будинок до каналізації, а платити не хотів, карали. Наприклад, у цілу епопею в 1910-му перетворилася переписка Лейзера Соммерштайна і міського виконавця про сплату такого боргу. І гроші таки стягнули!

Найдавніша каналізація Тернополя постраждала під час Першої та Другої світових воєн. Її неодноразово перебудовували і добудовували. Але частина її таки залишилася. І дехто з тернополян навіть має особливе хобі – мандрувати цими ходами.
- Я лазив частиною тернопільської каналізації, як от у гідропарку. Цікаво, що коли верхні шари кладки – бетон, то нижні – кам'яні. Останні – давніші, - розповідає тернополянин Віталій Бичко. - Але то вже комунікації радянських чи польських часів. Було б цікаво побувати і в австрійських. Одразу скажу – смердить там не так сильно, як дехто може подумати.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.