Кожен камінчик зберігає історію віків: 5 замків Тернопільщини, які варто відвідати

На Тернопільщині – десятки замків і кожен має унікальну історію. Хоча багато з них нині перебувають у руїнах, але кожен камінь тут передає атмосферу давніх битв, кохання та перемог. Ці місця досі ваблять мандрівників своєю атмосферою і таємницями. Ми підготували для вас добірку п’яти замків області, які варто побачити на власні очі.

У цій добірці детальніше познайомимо вас із п’ятьма замками Тернопільщини: Кременецьким, Микулинецьким, Язловецьким, Золотопотіцьким і Кривченським. Можливо, саме там ви забажаєте провести наступні вихідні зі своєю родиною чи друзями. 

Кременецький замок

Це середньовічна фортеця на горі Бона у Кременці. Перша згадка про укріплення датується 1064 роком. Замок із каменю та вапняку збудували на початку XIII століття, і він тривалий час залишався одним із найнеприступніших в Україні.

Фортеця витримала напади угорців, татаро-монголів і пережила численні війни. У XV-XVI століттях її укріплювали волинські, польські й литовські правителі. Особливого розквіту замок зазнав за правління Бони Сфорци, яка збудувала нові вежі й мости.

У 1648 році, під час національно-визвольної війни, війська Максима Кривоноса відбили замок у поляків. Штурм тривав майже шість місяців, за цей час його майже повністю зруйнували. Відтоді його більше не відбудовували. До нашого часу збереглися залишки оборонних мурів, двоповерхова вежа з арковими воротами та фрагменти колишнього палацу. Археологи також дослідили стародавній підземний хід, що вів із гори Бона.

Локація: місто Кременець. 

Микулинецький замок 

Споруда мала форму чотирикутника зі стінами завдовжки 75 метрів і товщиною орієнтовно два метри. Кути укріплювали круглі вежі з триярусними бійницями для гармат. Після руйнування однієї вежі турками в XVII столітті її замінили ескарповим укріпленням. Із заходу замок захищав глибокий рів із мостом, а на сході був другий в'їзд. Усередині стояли житлові будівлі з підземеллями й потаємними ходами.

Замок зведено 1550 року за наказом Анни Йорданової з роду Синявських. З 1595 року Микулинці отримали Магдебурзьке право і стало містом-фортецею. Після Синявських замок перейшов до Зборовських, а потім – до Станіслава Конєцпольського. Під час національно-визвольної війни 1648–1657 років фортеця зазнала серйозних руйнувань, але трималася проти татарських набігів.

У 1672 році замок захопили турки після двотижневої облоги, а в 1675 році під час нової облоги підірвали одну з башт. Попри укладену угоду про мир, турки обманом знищили захисників фортеці.

Пізніше замок належав Любомирським, Мнішкам, Потоцьким і з 1792 року – барону Конопці. У XVIII–XIX ст. замок поступово занепадав, особливо після перебудови під суконну фабрику. У Першу світову війну замок пережив бої, а під час Другої світової війни слугував базою для німецьких танкових частин.

У другій половині XX століття тут діяла ветеринарна клініка для коней, а деякі приміщення використовували як житло. З 2008 року Микулинецький замок входить до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля». 

Локація: село Микулинці, Тернопільський район.

Язловецький замок 

Одна з найцікавіших історичних пам'яток Тернопільщини, що розташована у мальовничій долині річки Вільховець. Перша згадка про містечко Язловець датується 1373 роком. Замок, відомий як «Ключ Поділля», був споруджений наприкінці XIV століття родом Бучацьких і став важливим оборонним форпостом регіону.

У XV-XVI століттях замок перебудували у готичному, а згодом – у ренесансному стилі. Його укріпили потужними мурами, оборонними вежами й оригінальним в'їзним порталом. Найбільший розквіт замку припав на часи правління Єжи Язловецького та його синів.

Замок витримав численні атаки, але зазнав руйнувань під час турецької окупації у XVII столітті. Нині Язловецький замок є частиною Національного заповідника «Замки Тернопілля». Попри вікові випробування, його старовинні мури зберігають у собі дух середньовічної доби.

Локація: село Язловець, Бучацька громада.

Золотопотіцький замок

Історія замку в Золотому Потоці тісно пов’язана з біографією містечка. У першій половині XVI століття польський король Сигізмунд І подарував графу Якубу Потоцькому волості Загайполе і Соколів. У 1570 році поселення отримало статус містечка і нову назву – Золотий Потік. У 1601–1620 роках Стефан Потоцький і його дружина Марія Амалія Могилянка збудували тут замок. Замок збудували на пагорбі з місцевого темно-червоного пісковику у формі квадрата з п’ятигранними наріжними баштами. Мури завтовшки до двох метрів і заввишки понад п’ять метрів свідчили про його оборонну силу. У декорі помічається стиль ренесансу.

У XIX столітті замок змінював власників: Яна Стойовського, рабина Ізраїля Фрідмана, а згодом Владзімєжа Іпполіта Гнєвоша. За родини Гнєвошів замок частково відновили: тут діяли суд, в’язниця, податковий уряд, а палац розквітнув, зберігаючи цінну бібліотеку та мистецьку колекцію.

Після Першої світової війни бібліотеку та твори мистецтва вивезли до Москви. У 1920-х роках замкові мури почали розбирати на матеріал для парового млина. Пожежа 1935 року знищила палац, але його відбудували у 1938-му.

Із 2008 року Золотопотіцький замок став частиною Національного заповідника «Замки Тернопілля». Проведено значну роботу з його консервації.

Локація: село Золотий Потік, Золотопотіцька громада.

Кривченський замок

Кривченський замок збудували у 1639 році польські магнати Концькі. Він мав майже квадратну форму з кутовими баштами та в’їзною брамою із заходу. Замок вважали одним із найкращих серед невеликих укріплень Поділля.

У 1648 році його зайняли козаки Богдана Хмельницького, але згодом твердиня повернулася під польську владу. Після підписання Бучацької угоди 1672 року, турецький султан Мухаммед IV, повертаючись із Кам’янця, захопив замок і певний час перебував там зі своїм військом. До 1675 року Кривче контролював турецький гарнізон, поки фортецю не відбили поляки. Хоч замок і зазнав пошкоджень, його швидко відбудували.

У 1990 році провели часткову реставрацію: розчистили перші яруси двох веж, відновили стіну між ними і накрили північно-західну вежу дахом. Під час робіт археологи знайшли польські та литовські монети XVII століття, козацькі люльки, леміш від плуга та гарматну бомбу. Знахідки передали до фондів музею Києво-Печерського заповідника. Нині споруда входить до складу історико-архітектурного заповідника «Замки Тернопілля».

Локація: село Кривче, Борщівська громада. 

Які замки, палаци чи інші визначні місця Тернопільщини вам уже вдалося відвідати? Що сподобалося найбільше і куди хочеться повернутися знову? Діліться враженнями в коментарях!

Читайте також:

Доторкнутися до історії: скарби борщівської вишивки демонструють у Тернополі

Активна весна у Тернополі: добірка яскравих та драйвових відпочинків

У парку Сопільче встановлюють нові гойдалки​​​​​​​

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.