Красти землю - гріх. Украв - поверни, кажуть священики

Скоро Великдень. Багато тернополян дотримуються посту, йдуть до сповіді та святого причастя, а невдовзі тисячами збиратимуться у місті на Хресну дорогу.

На її чолі щороку – перші особи міста й області, що носять хрест вулицями Тернополя. Священики повчають, що мета такого дійства – задуматись над своїм життям, оцінити власний шлях як християнина. Наслідком може бути каяття, очищення та навернення до праведного життя. Щоправда, додають, - не завжди.

Також в останні тижні перед Пасхою віряни масово йдуть до сповіді. Біля церков уже зовсім скоро можна буде бачити довжелезні черги охочих висповідатися. Та чи про всі гріхи ми вважаємо за потрібне говорити священику?

Одна з тем, яка набула резонансу у Тернополі, - земля. У її крадіжці активісти та небайдужі городяни часто звинувачують посадовців та недобросовісних забудовників. Священики в цьому питанні одностайні: крадіжка – це гріх. Крадіжка землі – теж. І говорити про це під час сповіді потрібно.

Не можна отримати прощення, поки не повернеш краденого

Владика ТЕОДОР, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський УГКЦ:

- Священик, який у сповіді представляє Христа, приймає покаяння людини без огляду на те, яким є її суспільний статус. У сповіді кожна людина є каянником. Він може отримати прощення гріхів від Бога тоді, коли щиро жаліє про це, постановляє виправитися та відшкодувати збитки, яких завдав. Щоби отримати прощення, особа, яка щось незаконно собі привласнила, повинна не тільки визнати цей гріх перед священиком у сповіді та щиро жаліти за нього, а й зобов’язана повернути те, що вкрала. В іншому випадку, хто би це не був, священик не має права уділити йому розрішення. Тобто така людина не може отримати прощення і достойно приступити до святого Причастя, аж поки не поверне вкраденого.

Думайте про свої недоліки, а не про гріхи ближніх

Отець Степан БАЛАН, канцлер Тернопільської єпархії УПЦ:

- Крадіжка - це крадіжка. Незалежно від того, про що йдеться. Звісно, і у випадку крадіжки землі слід сповідатись. Найголовніше – щиро покаятись у вчиненому. Коли людина під час сповіді нещира, то її сповідь не означає автоматичного прощення. Вона має справді покаятись і не повторювати вчиненого. Щодо покути – вона буває різною. Можливо, людині слід дотримуватись більш суворішого посту. Милостиню давати, аби виправити те, що зробив. Взагалі, у дні Великого посту потрібно старатись особливу увагу приділяти своїм недолікам, а не гріхам ближніх. Бути до себе суворішим, а до ближнього милосерднішим і нікого не осуджувати. Нехай Христос допоможе усім нам, щоб не тільки крадіжок ставало менше, а й усілякого зла.

Гріх завжди буде гріхом

Отець Петро ЗАЯЦЬ, єпархія УАПЦ

- У Законі Божому є чітка заповідь: “Не кради”. Відповідно, якщо чиновник причетний до крадіжки землі, тобто творить махінації з документами, знаючи, що він порушує закон, - він грішить. Як би людина не хотіла применшити чи перебільшити той чи інший гріх, гріх завжди буде гріхом.

Єдиний вихід – повернути вкрадене

Богдан ПИЛИПІВ, пастор Церкви свідоцтва Христа:

- Причетність до крадіжки громадської землі однозначно є гріхом. І в такому гріху потрібно сповідатися. Єдиний варіант покути у цьому випадку – повернути її назад. Якщо ж ні – залишається лише нагадати, що є дві дороги: широка, що веде до погибелі, і вузька – до вічного життя. Людина сама вибирає, якою йти. Ніхто нікого не може змусити приймати ті чи інші рішення. Є громади, які вже чимало років не можуть отримати землю під будівництво церкви. Їм відповідають, що нема. Ну, нема то й нема. Що ж залишається робити, окрім того, що смиренно чекати?

Вкрав гектар – поверни чотири гектари

Василь КАПІТАНЧУК, обласний пастор Церкви адвентистів сьомого дня:

- Це гріх, в якому обов'язково треба сповідатися перед Богом. Якщо людина визнає свій гріх і щиро кається в ньому, то розуміє, що більше його чинити не буде. Бо такий гріх ображає не тільки людей, громаду, а й Бога. Якщо каяття щире – Бог прощає. Які будуть наслідки – буде видно пізніше. А вкраденого потрібно повернути вчетверо більше – так вчить Писання. Якщо вкрав гектар – повернути маєш чотири. Подібні приклади є в Старому Завіті. Так Христос сказав митнику Закхею: "Усе, що вкрав, поверни вчетверо більше".

Чиновники думають, що вони хитріші і розумніші за Бога

У церковній свідомості покаяння  – це не просто визнання за собою вчиненого злочину, переконаний протоієрей Євген Заплетнюк (УПЦ КП). Гріх, як і будь-яку хворобу, недостатньо тільки визнати. Слідом за поставленим діагнозом хворобу потрібно довго та ретельно лікувати.

• Біблія нам показує ідеал щирого покаяння одного чиновника, який після того, як повірив у Спасителя, зовсім перестав красти, а усім, кого образив, повернув учетверо більше (Лк. 19, 8), - каже о. Євген. - Сьогодні багато наших чиновників чомусь вважають, що вони хитріші та розумніші не тільки від людей, а й від Бога. Однією рукою вони крадуть у держави та людей, які їх обрали, себто довірилися, а іншою намагаються відкупитися від цього страшного гріха своїми пожертвами на церкву та дружбою зі священиками.

Свічка грішника Богові смердить

Хотів би нагадати, продовжує о. Євген, що кожна свічка грішника, який не кається, а свідомо продовжує красти чи переступати інші заповіді, Богу смердить.

• Це не я придумав. Про це йдеться у житті святого Миколая Чудотворця, - пояснив о. Євген. - Просто постояти в храмі на Різдво чи Пасху перед фотокамерами не є покутою. Все це несумірне вчиненому ними злочину.

Богу та Церкві не потрібні гроші та подачки багатіїв, бо вони – ціна болю та страждань інших людей, переконаний священик. Це ціна крові та поту улюблених дітей Божих. Як ви думаєте, чи можна на людській біді побудувати власне щастя? Хіба можна, розуміючи свої злочини, - спати спокійно?

• Досвід Революції Гідності прекрасно показав кожному чиновнику, що треба боятися не тільки Бога, а й суду людського, - каже о. Євген. - Януковичі та Азарови на повному серйозі думали, що вони боги. І дуже за це поплатилися. Тому з усіх амвонів, через усі ЗМІ треба кричати, що ми тепер живемо в принципово новій країні, тому кожному українцю потрібно змінюватися на своєму місці.

Суд Божий і суд людський – не фантазія

Так, у нас ще не все чудово, досі є корупція та війна, каже священик. У нас не вийшло побудувати Європу за кілька місяців.

• Тож у час Великого посту хочу звернутися до кожного чиновника, політика і простих громадян та нагадати, що суд Божий і суд людський - це не фантазія церковників, - каже о. Євген. -  Це страшна невідворотна реальність. Кожного з нас чекає справедливе правосуддя. Когось раніше, а когось пізніше. Це лише питання часу.

Тому кожному хитрому чиновнику, якому довірили керувати державними коштами, о. Євген хоче нагадати тільки одне: від суми і тюрми на зарікайся! Біблія про це пише не менш жорстко: «Ні вдови, ні сироти не утискайте; якщо ж ти утискаєш, коли вони будуть волати до Мене, Я почую волання їх, і запалає гнів Мій, і уб’ю вас мечем, будуть дружини ваші вдовами і діти ваші сиротами!».

• Бог обов’язково запитає кожного за автомобіль, квартиру, нову шубу дружині та кожну витрачену тисячу в барі чи ресторані, - переконаний о. Євген. - А особливо в час війни і всезагальної бідності. Кожна вкрадена, незаконно «прихвачена» річ буде волати людським голосом і свідчити проти злодія.

Може, якийсь депутат думає, що збагатитися можна крадучи. Це не так, переконує о. Євген. Через це не тільки втрачають душевний спокій, виснажена нервова система, бо людина живе в постійному страху. Все багато гірше: молитви, людські волання та сльози падають на всю її родину: батьків, дітей та онуків. Простежте долі таких людей, і ви легко в цьому переконаєтеся. Бог не може бути осміяний.  

“Проклятий той, хто перекручено судить прибульця, сироту і вдову!” (Втор. 27:19). 
“Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним” (Притч. 17:5).
“Хто затикає вухо своє від волання бідного, той і сам буде волат, – і не буде почутий” (Притч. 21:13).
“Хто кривдить бід­ного, щоб примножити своє багатство, і хто дає багатому, той зубожіє” (Притч. 22:16).
“Хто дає убогому, не зубожіє; а хто закриває очі свої від нього, на тому багато проклять” (Притч. 28:27).

Часто й біля храмів виростають багатоповерхівки

Вільну міську землю під багатоповерхову забудову чи комерцію можна відводити лише через аукціон. Так вимагає Закон. І незалежно від того, про продаж йде мова чи про оренду, — лише відкриті торги.

Але українські закони мають "дірки”. Випадкові чи зумисні — залишається лише здогадуватись. Ці «дірки» дозволяють, зокрема, безоплатно надавати землю релігійним громадам для будівництва та обслуговування храму. Задум, здавалося б, правильний: церква дбає про душі, виконує соціальні функції, то чому б не дати безоплатно трохи землі для побудови храму? Та часто біля храмів виростають багатоповерхівки. І не на окремій землі, а саме на тій ділянці, яку безоплатно дали церкві. Можливо, тому релігійні громади беруть десятки сотих землі...

Ситуацію представники церкви пояснюють приблизно так: «Благодійник погодився збудувати збоку багатоповерховий будинок, а заодно й добудувати наш храм». Але думку тернополян, чи хочуть вони такого «благословення» на своїй вулиці, при цьому не питають. Такі житлово-релігійні комплекси можна бачити на Білогірській, перехресті Тарнавської-Київської, подібне хотіли й на Орлика.

Якщо ж біля храму не виростає багатоповерхівка, то точно з’являється парафіяльний дім — житло для служителів храму. Теж ніби добрий задум - забезпечити духовенство помешканням, але іноді (як-от у парку „Загребелля”) це житло розміром майже таке ж, як і храм. Та й приватна хата у парку — нахабний задум. Буває, що в місті й цілі комплекси на гектар із копійками з’являються, як-от Святотроїцький духовний центр у парку Нацвідродження. Офіційно він має 1,8 га землі, але на око - більше.

Ми жодним чином не мали на меті применшити роль Церкви чи її позитивний вплив, бо ж у тих же парафіяльних будинках часто є бібліотеки, читальні, центри розвитку та виховання дітей. Проте іноді, як не крути, добрим наміром прикрита чиста комерція. То чи гріх це..?

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.