Мама жила ним і для нього, бо він був єдиною дитиною… Тернопільщина прощається з Віктором Довгалюком

Віктор був добрим, відповідальним, виконавчим. Веселим і щирим. Він не звив власного сімейного гніздечка, але був для своєї мами єдиною розрадою, надією та любов’ю. Нині пані Оля залишається з сином лише в думках, але материнське серце відмовляється вірити у непоправність втрати. «Швидка» до її оселі зачастила, як тільки матері повідомили страшну звістку. Ніякі медикаменти чи обійми, ніякі слова співчуття, ніякі сльози не в змозі заспокоїти і розрадити жінку

Лановеччина у скорботі та опустилась навколішки. Люди й не намагаються стримати сліз, а на матір й дивитись боляче — додому назавжди повертається її єдина дитина, єдиний син. Пані Оля всі ці роки жила ним і для нього. Зараз її світ зупинився.

21 жовтня у боях неподалік Лисичанська, що на Луганщині, загинув 34-річний житель села Білозірка, навідник 2 відділення 2 аеромобільного взводу 81 аеромобільної бригади Віктор Іванович Довгалюк.

Сумує Лановецька громада, рідне село Білозірка, у скорботі вся Кременеччина — втрата захисника ранить кожне серце. А про біль матері, у якої Віктор був єдиною дитиною, й говорити неможливо. Серце розривається на шмаття…  

Останнім часом їздив на заробітки в Польщу

Довгалюк Віктор Іванович народився 26 серпня 1988 р.н. У нього залишилась тільки мама – а для пані Олі єдиний син був змістом життя. Опора, надія і розрада…

— Пані Оля — вчителька, а Віктор був її єдиною дитиною. Закінчив Тернопільський виш, працював деякий час бухгалтером в місцевій агрофірмі, останнім часом їздив на заробітки в Польщу, — розповіла редакторка газети «Голос Лановеччини» Наталія Гамера. — Повномасштабне вторгнення не залишило байдужим Віктора. Як і всі свідомі українці він у перші дні війни прийшов до військкомату.

Не маючи військового досвіду, Віктор спочатку служив у роті охорони ЗСУ в Ланівцях, а в червні разом із земляками з Лановеччини відбув на навчання в Житомир. Півтора місяці підготовки — і військових відправили на передову східного фронту, де ведуться запеклі бої. Земляки трималися купи, ділили навпіл і радості фронтових буднів, і складнощі, і неспокій та втрати побратимів, поділилась пані Наталія.  

— Військовослужбовці з підрозділу, друзі з Білозірки, односельці — всі в скорботі, — поділилась Наталія Гамера. — Віктор був добрим, відповідальним, виконавчим. Веселим і щирим. Він не звив власного сімейного гніздечка, але був для своєї мами єдиною розрадою, надією та любов’ю. Нині пані Оля залишається з сином лише в думках, але материнське серце відмовляється вірити у непоправність втрати. «Швидка» до її оселі зачастила, як тільки матері повідомили страшну звістку. Ніякі медикаменти чи обійми, ніякі слова співчуття, ніякі сльози не в змозі заспокоїти і розрадити жінку.

Вдома чекає весільний-не весільний коровай

Плаче осіннє небо, плачуть рідні і навіть ті, хто не знав Віктора особисто. Мокнуть сумно квіти, готові лягти на бездиханне тіло хлопця. Сумно чекає весільний-не весільний коровай мужнього Захисника. Зустрічатимуть і проводжатимуть земляка за всіма українськими традиціями та військовими почестями, каже Наталка Гамера.  

«Не хочеться в це вірити! Царство небесне Віті, — наша колега-журналістка Марія Котенко знала Віктора від дитинства. — Вічна пам'ять Герою!»

— В нас на кутку були старші діти і кілька молодших. Серед «малих», як ми їх називали, і був Вітя, — пригадує Марія Котенко. — Це була прекрасна, добра, спокійна дитина. Йому завжди і все було цікаво… У нас була традиція на Івана Купала, ми біля його дому вбирали вербу і йшли її купати до річки. Він був цим щасливий, що це дійство відбувалось біля його хати…

Тільки позитивні спогади про цього хлопця. І найбільше, каже Марія, зараз болить за тітку Ольгу, маму Віктора. Вона жила сином і для нього… І тепер бракує слів, аби описати, наскільки це страшна втрата…

— Царство небесне і вічна пам'ять Герою, — каже Марія Рекуник. — Немає слів, щоб висловити співчуття рідним. Нехай Господь допоможе їм пережити таке тяжке горе…

Редакція висловлює щирі співчуття мамі, родині, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.