Ми переможемо, я впевнений у цьому!!! Тернопільщина прощається з Андрієм Павлюком

• Війна забрала світлу і радісну людину, яка любила людей, рідну землю, власну справу та 9 мільйонів своїх бджіл. Андрієві було 28 років. Його девізом було: будь сильним і щасливим, досягай своїх цілей та мрій, їж мед і ніколи не здавайся!
• Ти так багато дав цьому світу, Україні і людям довкола, проживши таке коротке життя…
• «Ніхто відступати не збирається, як би не було страшно, — про це йдеться в одному з дописів Андрія. — Чи було страшно? Було, а не за себе! За всіх близьких людей, родичів, друзів, працівників, навіть за бджоли. Головне у цій справі холодний розум та чітка стратегія.  Я такий — люблю йти до кінця!..»

— Як??? Андрію, як? Як в це повірити???  Веселий, цілеспрямований, креативний, працьовитий, закоханий у свою справу... Справжній чоловік, — Тарас Заяць, наш колега, журналіст, якому завжди вистачало слів на кілька текстів поспіль зараз малослівний. — Таким запам'ятаю назавжди...

Андрій Павлюк — йому тепер назавжди 28. Звістка про його загибель на війні прибила до землі багатьох. А його сторінка у соцмережах ніби наскрізь пронизана болем і слізьми. Щирий і справжній, а його усмішка на фото мала би зігріти чи розтопити найбільшу кригу. Але оця лампадка поруч з портретом…

Складно повірити, неможливо прийняти

— Чудова людина, неймовірно цілеспрямований, позитивний і добрий, — згадує  

Julia Dyptan. — Немає слів. Шкода. Вічна пам’ять герою! Земля пухом, Андрію.

«Царство небесне, Андрій Павлюк, дякуємо тобі за хороший настрій, який ти створював навколо себе, за ВІДВАГУ і МУЖНІСТЬ!!! Складно повірити, неможливо прийняти», — написала Alina Binevska.  

— Іще зовсім ніби недавно, пригадую тебе, Андрій, за студентською партою, — креативного, впевненого в собі, амбітного, сповненого надзвичайною енергією, — згадує Кульчицька Надія. — Як прикро, що війна забирає найкращих, тих, які могли б ще жити і жити, творити та любити… Але, на жаль. Нехай Господь прийме твою душу до Царства Небесного! Велика тобі дяка за Україну та шана, наш Герою. Щирі співчуття рідним та близьким! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника Андрія стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, викладачів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Нехай душа загиблого Андрія знайде вічний спокій… Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!

«Війна забрала світлу і радісну людину, яка любила людей, рідну землю власну справу та 9 млн своїх бджіл, — каже Petro Golyk. — Андрієві було 28 років. Його девізом було —  будь сильним і щасливим, досягай своїх цілей та мрій, їж мед і ніколи не здавайся!

Не хочеться вірити, не хочеться приймати цю болючу новину. Вічна пам‘ять нашому Герою. Вдячність в наших серцях».

— Війна забрала від нас чудову та світлу людину, — каже Роман Бик. — На війні загинув наш колега, голова громадської організації «Об’єднання пасічників Чортківщини», активний та незамінний член об’єднання пасічників Тернопільщини, вірний своїй справі —  спілчанин Всеукраїнського громадського об’єднання «Спілка пасічників України», надійний товариш та справжній син України старший лейтенант Андрій Павлюк. Завжди активний та життєрадісний, добре знаний в пасічничій спільноті України та не тільки — Андрій назавжди залишиться наших серцях справжнім героєм!!!

Ти так надихав твоєю любов'ю до життя…

«Андрійку... Не хочеться вірити, не хочеться приймати цю болючу новину. Ти так надихав твоєю любов'ю до життя, завзятістю та оптимізмом, — згадує Божена Ластівка. — Стільки сили духу в тобі, стільки віри та надій — хай вони живуть далі з світлою пам'яттю про тебе, друже. Щаслива, що були знайомі з тобою і разом проходили Школу Лідерів.

Дякую твоїм батькам і рідним, що виховали таку добру та гідну людину в тобі, дякую тобі, Андрію, за захист і оборону нашої Батьківщини. Хочу завжди пам'ятати тебе таким усміхненим, сильним та красивим. Світла пам'ять тобі. Слава Герою!»

— Я справді думала, що з тобою цього ніколи не станеться. Дякую за те, як надихав до руху вперед, а особливо — за останню переписку, — написала на сторінці Андрія Liubov Styk. — Ти так багато дав цьому світу, Україні і людям довкола, проживши таке коротке життя. Я не знала, що наша крайня переписка стане останньою. Але в ній було стільки потрібних і ключових для мене фраз. Герою, друже-пасічнику, нехай твоїй душі буде світло і тепло від того, скільки людей збагатилися твоїм світлом за твоє життя тут на землі. Не вірю. Вічна пам’ять…

«Друже, мені бракує слів, щоб виразити глибину суму від того, що ми більше не зберемось на душевних теплих розмовах біля вогнища, не зможемо поспівати пісень під гітару чи пройтись разом горами у літню зливу... Своїм запалом, своїми мріями, своєю сміливістю ти надихав всіх навколо і будеш надихати і надалі, — переконаний Alex TrIck. — Вдячний життю, яке звело нас колись. Спочивай з миром, мій друже...»

— Останній раз ми бачилися з Андрій Павлюк на Big money в Буковелі! Потім війна…Війна, яка забирає найкращих! Ти був наполегливим, трохи надокучливим, впертим, але дуже мотивованим і цілеспрямованим! — згадує Руслан Колішенко. — Спочивай, друже! Be strong! Помстимося…

«Всі разом взяті нікчемні життя 140 мільйонів клятої русні не варті такої втрати, — переконана Anastasiia Mokryk. — Андрій — один з найрозумніших, найсвітліших та найщиріших людей, яких мені доводилось знати в цьому житті. Вічна пам‘ять, мій дорогий друже».

Прийшли не за гроші чи медалі, а за землю й українців

Чимало друзів і товаришів поширюють пост, який написав Андрій Павлюк 19 березня — він тоді був на війні вже 3 тижні, і ця новина для багатьох стала несподіванкою. Зараз люди сприймають його як своєрідний заповіт.

— Вже як 3 тижні я у ЗСУ! І це було моє свідоме чітке рішення, 2 дня роздумів після оголошення, переформатація бізнесу, передача в управління помічникам і партнерам-працівникам, — написав Андрій Павлюк. — Чи було страшно? Було, а не за себе! За всіх близьких людей, родичів, друзів, працівників, навіть за бджоли було страшно. Головне у цій справі холодний розум та чітка стратегія. Можна було піти у тероборону і залишитися у місті, но я прийняв рішення, що час! І так всі ці роки я згасав, потрохи, що навіть не спробував, боявся, боявся що не вернуся, бо я такий люблю йти до кінця!!!

«Но зараз помудрішав та порозумнішав, це не 2014 рік, коли ще був студентом і війна тільки на Сході була, де населення було проти України, — написав Андрій Павлюк. — Це зараз ми стоїмо за Незалежність Нашої Держави. І кого би не спитав, ніхто відступати не збирається, як би не було страшно!!!  Всі добровільно прийшли, не за гроші чи медалі, а за землю і за всіх українців. Ми розуміємо, що так просто не буде, і мабуть швидко. І тому придурку нікуди відступати і не відступить. Я дякую всім, хто прийняв мій вибір, особливо батькам за розуміння! Я дякую за підтримку друзів, родичів, клієнтів, волонтерів. Я дякую усім, хто забезпечує надійний тил! Бо коли тил забезпечений, можна спокійно йти вперед і не боятися, що у тебе ззаду все розвалиться.

Чесно, у моєму житті так було, тили не захищені, і це мені не давало йти вперед, а радників була ціла купа, дії мало. Поки не поклав усіх на місце, толку не було!

Тому, друзі мої, не беріть ви собі у голову та не переймайтеся, що ви не на передовій, не у ЗСУ чи теробороні. Ви забезпечуєте тили, сплачуєте податки, працюєте, допомагаєте. Ми є системою «один за всіх і всі за одного». Так правильно, так ми виграємо. Бізнес має працювати, валюта нехай надходить».  

Ми переможемо, я впевнений у цьому!!!

— Я розумію, що це все може затягнутися, і від цього можуть постраждати мої бджоли та бізнес, я вірю, що мої друзі та родичі допоможуть це зберегти, розберемось. І навіть готовий потім почати спочатку, — писав Андрій Павлюк. — І я впевнений, що коли прийду із перемогою, всі справи підуть миттєво вверх, бо такі перешкоди, які сталися протягом останніх 6 місяців, я ще не проходив ніколи. Я загартувався, змирився, що можу втратити все і зразу, став трохи жорстким і можливо бездушним, але стійким і сталевим.  

«Люди, які втратили все і просто виїхали із тих міст, ось кому складно, а у нас це квіточки. Я не скажу, що мені прямо кайфово тут і я би лишився на довгі роки. Взагалі, трудний дуже, бо не завжди погоджуюся, тільки після повної картини та інформації. Безглуздість мене та неефективність не цікавить! Тому так, — пояснював Андрій Павлюк у своєму дописі. — Але тут поки приношу користі більше. Критичне мислення та холодний розум допомагають у різних ситуаціях! Якщо би не пішов, напевне би собі не пробачив, хоч все пізнається у порівнянні — і це ще один щабель у моєму житті, який ми пройдемо разом із гордо піднятою головою! Ми переможемо, я впевнений у цьому!!! Слава Україні!»

Героям слава! І тричі: Слава! Слава! Слава! — Герою Андрію Павлюку…

 

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, братові, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.