«Ми виженемо русню назавжди, і Україна обов'язково переможе!» Тернопільщина попрощалася з Романом Михайлишиним

• У 2014 р. пішов добровольцем на війну, і дотепер боронив рідну Україну. Готував божественно, пригадує кум і побратим. Ромка з тих, що дай йому пів цибулини, а він стіл з 12 страв накриє. Хвилини не проходило, щоб не пожартував – веселун він у нас… Як боляче…
• Синові Героя Денискові лишень 8 травня виповнилось два рочки. Овдовіла дружина Вероніка, найріднішу людину втратили мама Світлана і сестра Оксана, оплакує свого земляка Гусятинщина…

Мінометник від Бога, відчайдух, жартівник та неабиякий сміливець. Україна понад усе – це для нього не просто слова, це було девізом його життя. Так про Романа Михайлишина з Гусятинщини говорять близькі йому люди. Старші, биті війною чоловіки не стримують сліз. І зізнаються, що не знають, як житимуть тепер без свого Ромахи…

























Перший відділ Чортківського РТЦК та СП з глибоким сумом повідомив напередодні про загибель Романа Михайлишина. Тіло Героя вже зустріли на рідній Гусятинщині 28 травня. У неділю, 29-го, його провели в останню путь зі всіма військовими почестями.

Домовлявся, міняв і годував нас всіх

— Висловлюємо щирі співчуття з приводу героїчної смерті відданого воїна, патріота, вірного присязі сину українського народу - старшого солдата Михайлишина Романа, навідника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти, який загинув, виконуючи бойове завдання зі стримування російської агресії неподалік м. Попасна Луганської області, захищаючи незалежність України, — повідомили у Першому відділі Чортківського РТЦК та СП. — Співчуття родині героя. Вічна пам’ять! Герою слава! Слава ВДВ!

Роман Михайлишин народився 18 серпня 1988 року у с. Вільхівчик Гусятинського району.  Загинув у 33 роки у бою на Луганщині. Синочкові Денискові 8 травня лишень минуло два рочки. Овдовіла дружина Вероніка, найріднішу людину втратили мама Світлана і сестра Оксана, оплакує свого земляка Гусятинщина. Не можуть змиритись з величезною втратою рідні та близькі Романові люди.  — Він був веселим, привітним, жартувати йому — їсти не дай, а дай когось «підколоти». Без жартів не минала жодна хвилина, — пригадує кум і побратим Ігор Войцехівський. Коли ми були в Пісках разом, в нас був період, що із харчів на дві особи на добу були банка кільки, пачка «Мівіни» і півторачка води. Ромаха йшов, їхав та привозив невдовзі і ковбаси, і кури копчені. Якось домовлявся з людьми, щось міняв, десь брав і годував нас всіх.

Роман турбувався про своїх побратимів і завжди був для них надійним плечем.

— Він готував божественно, Ромаха з тих людей, що дай їм пів цибулини, а він стіл з 12 страв накриє, — пригадує побратим і кум, хрещений батько Романового Дениска. — Він на війні з початку 2014-го… Найважче зараз — навчитись без нього жити…

За словами близьких друзів і побратимів, Роман Михайлишин розпочав свою війну проти русні у складі 5 окремого батальйону ДУК Правий сектор, після того служив у 8 полку спецпризначення, згодом у 128 гірсько-штурмовій бригаді. Двічі підписував контракт з 24 бригадою, останнє місце служби - 80-та бригада.  

"Дякую, Рома, за все, що ти зробив..."

— Ти вірив, друже, в Вільну і Незалежну Україну. Ти боровся за Вільну Україну! Ти загинув, здобуваючи свободу для України і нас, українців», — пригадує товариш Іван Космина. — Я відмовлявся в це вірити, тому перевіряв інформацію з кількох джерел. Але, на жаль, це правда. Ти, Рома, загинув. Загинув в бою, захищаючи Україну.

Іван Космина пригадує, як сказав Романові про плани зі створення ''Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини''. Той невдовзі подзвонив: «Ваня, маю для твого майбутнього музею подарунки. Розірваний снаряд граду, осколки 150 калібру, гільзи різного калібру, тубос РПГ. Всім цим москалі по нас стріляли», пригадує Іван Космина.

— Коли почалось повномасштабне вторгнення м.скалів, він мені сказав, «Я, Ваня, радий, що нарешті це сталось. І ми з тими москалями покінчимо раз і назавжди. Ми виженемо ту русню назавди з нашої землі, і Україна обов'язково переможе, — пригадує Іван Космина. — В Євангеліє від Івана пише: «'Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх»'. Дякую, Рома, за все, що ти зробив. Дякую твоїй мамі за тебе. Слава Україні! Слава Тобі, Герою…

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває  матері, дружині, синові, сестрі і всім, хто тратив близьку людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.