Минулого року 9 березня місто втратило легенду — бабусю Шапокляк

Жінці – легенді Тернополя було майже 80 років. Її, напевне, знав в обличчя чи не кожен городянин. Скільки людей — скільки й розповідей з історії життя тернополянки.
Після того, як трагічна новина про смерть бабусі облетіла Інтернет, мережа вибухнула купою дописів. На різних сайтах, у соцмережах з’явились розповіді про її життя. Багатьом тернополянам цікаво дізнатись, ким же була загадкова Альбіна Михайлівна. Адже стильно підібране вбрання, аристократичні манери (попри ті нецензурні висловлювання, які вона часто вживала) запам’ятались багатьом. Навіть незважаючи на те, що в покійної були певні проблеми зі здоров’ям, від неї віяло загадковим шармом. Тому інтерес містян до цієї персони не дивує. Багато хто висловлює співчуття родині померлої та сумує, що більше ніколи не побачить на вулицях Тернополя ефектної бабусі Шапокляк.

Сусіди говорять небагато
Якщо серед тернополян знайдуться такі, для кого ім’я Альбіна Михайлівна незнайоме, то це — одиниці. Люди розповідають що, як не дивно, покійна знала імена майже всіх, із ким спілкувалась.

 - Бувало, вона вийде з дому вдосвіта і повертається, коли вже темно, - пригадують сусіди пані Альбіни з вул. Київської, де вона жила. - Не працювала ніде, просто їхала в місто і там ходила.

Центральний ринок, міська рада, жек, вулиця Руська, Театральний майдан, залізничний вокзал – там жінка любила проводити час. Вона, вочевидь, через психічне захворювання, була гострою на слівце, тому люди остерігались її і рідко вступали з нею у бесіду. Той, хто мав невеликий розум, сміявся, діти кривлялись, інші добродушно віджартовувались і йшли геть. Часто жінку фотографували.
Тернополяни між чобою діляться версіями "чому бабуся стала такою, якою ми її знаємо". Багатьох цікавить яскравий стиль її одягу: квітчасті плаття, стильні капелюшки. Але чи варто це з'ясовувати?

    Журналісти приходили, але ми не хочемо нічого коментувати, - каже одна з сусідок жінки. - Бабуся була хворою, це правда. Просто так люди не хворіють. Отже, якусь велику біду мала в житті. Але для чого всім це знати? Вона сусідам проблем багато не створювала, жила сама, нікому не відчиняла. Знаємо, що мала сина. Усе, на цьому крапка. Шкода людини...
Завжди стояла у черзі і чекала
Майже кожного дня Альбіна Михайлівна обідала у їдальні ОДА. Свою постійну відвідувачку тамтешні працівниці добре знають. Завідувач їдальнею Марія Кріль розповідає, що жінка ніколи у них нецензурно не висловлювалась.

    В особистому спілкуванні завжди була приємною та адекватною, - наголошує пані Марія. - Вона була дуже пунктуальною. Відкриваємо їдальню о 12.00, а вона вже чекає. Завжди приходила першою. Сумлінно стояла в черзі і чекала, перед цим ознайомлювалась з асортиментом.

За словами пані Кріль, бабуся дуже любила каші — пшеничну та гречану. До смаку їй були перші страви, а ще салати. Обожнювала кисіль, завжди купувала булочку. Обід оплачувала сама, ніколи нічого не просила.

    Спочатку сідала за столик й обідала, а потім підходила і розраховувалась, - продовжує співрозмовниця. - Якщо отримала решту на п’ять чи десять копійок більше, то завжди повертала. Казала: “Пані, ви дали зайве....”.
Працівники їдальні захоплювалися стилем пані Альбіни. Вони її називали Шанель Коко.

    Ви подивіться, як гарно вона вдягалась, які в неї на руках персні були, а які намиста, капелюшки! Ще треба вміти так усе підібрати. Видно, що жінка — з інтелігентної родини, - кажуть поварі. - Вона дуже вміло підбирала під вбрання сумочки. Якось навіть перуку вдягнула — казала, що хоче людям настрій підняти, бо всі сумні ходять. Загалом мала тонке відчуття стилю.

Окрім того, за словами Марії Кріль, бабуся мала дуже хорошу пам`ять. Вона завжди вітала працівників їдальні зі святами, промовляла довгі віншування, гарно співала.

    У неї була багата лексика, правильно поставлена вимова, певно, вона таки працювала вчителько, як люди говорять, - припускає завідувач. - Шкода, що померла. Тепер нам буде сумно без неї. Хай спочиває з Богом! Добре, що хоч не мучилась.

Померла до приїзду швидкої
Тернополянка Тетяна, яку журналіст “RIA плюс” випадково зустріла у будівлі адміністрації, розповіла, що Альбіна Михайлівна померла у неї на руках.

    Я поверталась з роботи і йшла через центр міста, хоча тоді не мала там бути, - каже вона. - На сходах драмтеатру помітила жінку, яка нібито схилилась над чимось. А коли підійшла, побачила, що людині зле. Відому тернопільську бабусю впізнала одразу. Я пробувала їй допомогти, але вона нічого не говорила. Очі були заплющені.
За кілька хвилин, як пригадує жінка, підбіг ще якийсь чоловік. Разом вони посадили пані Альбіну на сходи і викликали швидку. Медики приїхали хвилин за шість-сім.
  
 Поки чекали лікарів, самі намагались щось зробити. Хлопці у військовій формі, які проходили повз театр, збігали в аптеку за нашатирним спиртом, пробували привести бабусю до тями, але марно, — каже пані Тетяна. — Той чоловік, із яким ми разом там були, казав, що не може намацати пульс. Пам’ятаю, як перед приходом лікарів бабуся двічі голосно вдихнула. То вже, мабуть, були останні її подихи...

Бригада швидкої допомоги лише контатувала смерть тернополянки.
Поховали жінку на Микулинецькому кладовищі. 11 березня в Будинку жалоби було прощання з тернополянкою. Туди прийшло багато містян. Вони не були ані знайомими, ані рідними чи сусідами Альбіни Михайлівної. Це ті, хто вирішив провести бабусю в останню дорогу. Для них вона – частина історії міста.

Планують встановити пам’ятник
Альбіна Михайлівна, як уже писали у ЗМІ, часто бувала і у міській раді. Співчуття з приводу її смерті висловив і міський голова.

- Її знали та впізнавали на вулиці чимало тернополян, адже вона була колоритною особистістю, - каже Сергій Надал. - Альбіна Михайлівна Собків часто приходила до мене на прийом, розповідала про своє життя. Вважаю, що саме представники громадськості повинні висловити власну думку щодо того, як вшанувати пам'ять відомої тернополянки.

Один із варіантів, який активно обговорюють тернополяни, – пам'ятник у Центрі. Хтось каже, що його варто розмістити біля драмтеатру, де й померла жінка. Хтось переконаний – скульптуру треба „посадити” на лавочку поряд із металевою жінкою, аби обоє могли „поговорити”...

Читайте також: Пам’ятник "бабусі Шапокляк" - під питанням

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.