Молода лікарка з Тернополя презентувала книжку "Мій дідусь був польським переселенцем"

Діана Олійник

У Бучачі презентували книгу про переселенців з Польщі.

Презентація книги молодої письменниці, лікаря-психіатра Тетяни Іваніцької «Мій дідусь був польським переселенцем» відбулася нещодавно в Бучацькій центральній районній бібліотеці. Авторка народилася в Бучачі, а мешкає в Тернополі.

«Мій дідусь був польським переселенцем» – художня повість з елементами репортажистики, написана на основі реальних подій, зазначає активістка Молодіжного порталу Бучача Олена Ковальчук.

Відео дня

Книжка має дві сюжетні лінії: пошук молодою сім’єю загубленого родинного села Кописно, що на території Надсяння та («сюжет у сюжеті») депортація родини Копалецьких під час польсько-українського переселення 1946 року.

Дві сюжетні лінії абсолютно незалежні, але тісно переплітаються одна з одно. Особливістю книги є те, що вона містить у собі численні зворушливі спогади переселенців, розповідає про цікаві маятники людських доль.

У липні 2020 року книга стала лауреаткою популярного літературного конкурсу видавництва «Смолоскип», де отримала заохочувальну премію.

Під час презентації авторка розповіла про книгу, те, що стало основою для сюжету. Разом з відвідувачами обговорили тему операції «Вісла» та польсько-українського переселення, їхні особливості й актуальність у теперішній час. Також відбулася презентація тематичного буклету про село Кописно та листівок із цитатами з книги.

— У тексті порушена проблема польсько-українського переселення, операції «Вісла» – тема, яка попри те, що минуло багато часу, досі залишається табуйованою, часто «незручною, — зазначила Тетяна Іваніцька. — Здавалося би, на сьогоднішній день у нашій державі існує безліч нових, «свіжих» проблем. Проте, як на мене, саме такі непроговорені травми, як «Вісла», Бабин Яр, Волинь, Кримськотатарська депортація, змушують історію рухатися по спіралі та вкотре вчиняти помилки, яких допустилися наші предки в минулому. Бо, як то кажуть, історія – вчителька сувора: невивчені уроки вона змушує повторювати доти, до їх не засвоять».