Мріяв про відпустку, аби приїхати додому й побратись з нареченою. Прощаються з Андрієм Проданом

Мамо, як сюди прийдуть, я не буду тут рискалем махати, аби вас усіх захистити, тому мушу йти… Він і пішов на другий день війни боронити рідну землю і нас з вами. Андрій дуже хотів жити і мріяв про вільну Україну. Тепер він повертається додому назавжди…

Жорстока війна з рашистами забрала молоде життя захисника-патріота з Мельнице-Подільської громади...

В ході виконання бойового завдання під час стрілецького вогню 10 вересня 2022 року на Донеччині загинув стрілець бригади територіальної оборони солдат Андрій Продан, який проживав в с.Білівці Мельнице-Подільської ОТГ.

25 лютого пішов на війну

— Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя, який віддав життя за Україну, — повідомив начальник другого відділу Чортківського РТЦК та СП Богдан Вербіцький. — Щирі співчуття рідним та близьким, розділяємо біль їх непоправної втрати. Нехай Господь прийме його світлу душу і оселить там, де праведні спочивають. Вічна пам'ять та слава Герою України. Герої не вмирають…

Продан Андрій Дмитрович народився 26 серпня 1994 с. Білівці. Закінчив місцеву школу, а згодом і педуніверситет. Вже на другий день повномасштабного вторгнення росії в Україну Андрій став на захист рідної землі.  

«Мамо, як сюди прийдуть, я не буду тут рискалем махати, аби вас усіх захистити, тому мушу йти» — мама Героя досі з болем згадує слова єдиного сина…

Звістка про те, що Андрій загинув неподалік Бахмуту, приголомшила його односельців. Люди добре знають родину, яка втратила сина. Кажуть, батьки надзвичайно порядні і робітні, такими і чотирьох дітей виростили. Ще коли навчався в університеті, Андрій їздив за кордон, там працював, аби оплатити своє навчання. Коли закінчив вуз, продовжив роботу за кордоном. А коли в Україні почалась повномасштабна війна, покинув все і пішов до лав тероборони.   

Гірко і боляче, що ми таких втрачаємо…    

— Андрій був дуже позитивним і активним, йому ніколи не було байдуже, — згадує діловод Ярослава Стельмащук. — Любив спорт, чи то у спортивних змаганнях, чи якісь заходи у селі – він завжди брав участь. Був дуже працьовитим — батьки мають багато землі, чималу господарку, є біля чого наробитись. Андрій був їхнім головним помічником. Хороша дитина, дуже хороша. Гірко і боляче, що ми таких втрачаємо…  

У Героя залишились батько Дмитро Андрійович, мама Ганна Йосафатівна, троє сестер —  Марійка, Галя та Оля. Дівчата вже всі заміжні, а Андрійко ще не встиг створити власної сім’ї. Він планував приїхати у відпустку та побратись зі своєю нареченою, кажуть рідні. Тепер наречена одягла чорну хустку замість весільного вельону…  

— Спокійний, хороший, добрий, за ним ніколи не росли золоті верби, — пригадують односельці. — Андрій дуже хотів жити і мріяв про вільну Україну.

Мамин рідний брат, Борис Гаврищук, теж зараз на передовій. Саме він опізнав серед загиблих свого рідного племінника…

Редакція щиро співчуває батькам, сестрам, нареченій, землякам і побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.