На Донеччині загинув Герой з Тернопільщини Андрій Крупський

Діана Олійник

Вічна пам’ять, шана і слава Герою!

Захищаючи Україну від російських загарбників, загинув житель села Кровинка, солдат Андрій Крупський, 1985 р.н.

Про це повідомляє Теребовлянська міська рада.

— Неймовірно боляче, що гинуть найкращі сини України, справжні патріоти нашої Батьківщини. Сумно, боляче й скорботно..., — йдеться у повідомленні. — Військовий боронив нашу країну в лавах єгерської бригади.

Життя захисника обірвалося 28 січня 2023 року в Донецькій області внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям.

У цей важкий час Теребовлянська міська рада висловлює найщиріші співчуття рідним та близьким загиблого.

Нехай Господь Бог допомагає Вам перенести біль втрати рідної людини, а добрий, світлий спомин про Андрія Крупського назавжди залишиться у наших серцях.

Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!

Вічна пам’ять і слава Герою!

Інформацію про зустріч домовини з тілом загиблого бійця та церемонію прощання у міській раді повідомлять згодом.

Андрій мав жити і повернутися

— Андрій Крупський із Теребовлянщини загинув... Сумна звістка... Не хочу вірити. Просто пам'ятатиму Андрія таким світлим, добрим і скромним, яким я його побачила у селі з гарною назвою Богоявленка на Донеччині, — написала у соцмережі Іванна Гошій.

Боже, явися нарешті там і по всій лінії фронту...

Українці не мають гинути через безглуздя росії. Стільки доноситься до захисників любові й молитов їхніх рідних і друзів, але не вберегти... Бо зло - ненаситне, а добро - крихке. Боже, явися там, де генератор зла, і вимкни його. Так, щоб назавжди.

Про Андрія я згадувала в пості про село на "нульовці", де під завалами від літа знаходяться більше двох десятків наших загиблих захисників.

28 січня Андрій загинув біля Вугледара...

Перед новим роком ми з Любов Солтис і її сином Назарком були в нього. Важко добиралися, бо не було зв'язку з Андрієм. Пані Люба якось роздобула номер командира. І ми таки знайшли їхні позиції. "До нас ще ніколи не приїжджали волонтери", - казали хлопці. Так було радісно поспілкуватись із ними тих пів години. Хоча довкола - прильоти. І майже весняне голубе небо і сонце. Андрій тоді ніби видихнув втому і ожив.

Андрій мав жити і повернутися, бо його чекають вдома дружина Ірина і двоє синів - 7-річний Данилко і 14-річний Сергійко, брат та інші рідні. Чекають і чекатимуть ще довго...

Боже, явися і огорни цю згорьовану родину...