На Дружбі оселилися Мавка і Лукаш

Оригінальну дипломну роботу виконали студенти спеціальності «Дизайн» Павло Гаврас та Христина Конь
Скульптурна композиція «Лісова пісня» прикрашатиме територію біля головного корпусу педуніверситету (ТНПУ).

12 червня о 12.30 біля головного корпусу ТНПУ відбулося урочисте відкриття скульптури. На події зібралося чимало людей: працівники вишу, студенти, зацікавлені перехожі. Під музичний супровід декан факультету мистецтв перерізав символічну червону стрічку.

Виконавці роботи Павло Гаврас та Христина Конь подякували усім, хто допомагав та підтримував їхню ініціативу. Вони сподіваються, що матимуть змогу так само презентувати й магістерські роботи.

Авторів привітало керівництво університету.

- Кажуть, мистецтво вічне. Тому дякую вам за те, що ви своїм маленьким шедевром відкрили нам стежинку до вічного. – подякував ректор Богдан Богданович Буяк.

Також до вітань приєдналась і науковий керівник проекту. Окрім того, керівництво наголосило, що ця робота дає початок «Алеї мистецтв» при ТНПУ. Тому сподіваються, що з роками скульптур побільшає.

Що можуть сказати про скульптуру, ми запитали у перехожих після відкриття.

- Мені подобається. Все дуже гарно оформлено. Бачив процес, від початку роботи і до тепер. Автори постаралися, дуже гарно. – каже студент факультету фізичного виховання Михайло.

- Скульптура дуже цікава, бо обігрується сюжет з твору Лесі Українки «Лісова пісня». Це дуже добре, що ми підтримуємо українську культуру і розвиваємо її, а не шукаємо натхнення в інших країнах. Видно, що студенти старанно попрацювали. На скульптурі помітні різні деталі, міміка героїв. Добре, що така ініціатива вітається. – ділиться враженнями аспірантка Юлія Костюк.

Також біля скульптури поставили лавочки. Загалом, вийшло чудова романтична місцина. Компанія хлопців уже відпочиває на одній з них у затінку.

- Ми проходили повз і побачили, що тут щось цікаве. Запрошу сюди дівчину на перше побачення. Тут гарно, можна зробити селфі. Може, саме біля скульптури буде перший поцілунок (сміється - ред..) – коментує перехожий Юрій.

Автор: Юлія Савчук