Маєток Галля стояв на Кутківецькій горі, яку також називали Галльовою або Галягурою. Точне місце його розташування невідоме - десь у районі теперішньої телевишки.
- Маєтку Галля я не пам’ятаю. Не беруся точно сказати, чи то був саме той Галль, який мав у Тернополі великий паровий млин, а чи його брат, - розповідає краєзнавець Любомира Бойцун. - Один з Галлів був послом (депутатом - прим. ред.) віденського сейму. Мені здається, що історія цієї родини у Тернополі завершилася в австрійські часи. Можливо, вони виїхали.
“Я пам’ятаю руїни того палацу...”
Натомість палац Кросновського стояв на пагорбі, біля якого тепер збігаються вул. Миру та Дружби - на терені сучасної вул. Назарія Яремчука. Фасад будинку збагачували колони і великі - у натуральну величину - скульптури левів. Біля тих кам’яних звірів полюбляли фотографуватися місцеві жителі та їхні гості. І саме завдяки цьому навіть тепер, через понад півстоліття після зруйнування пам’ятки, на неї можна подивитися.
- Я пам’ятаю руїни того палацу - бігала там дитиною, - каже Любомира Бойцун. - Вони простояли до кінця 40-х-початку 50-х років.
Первісно палац Кросновського оточували сад і парк, в яких, до речі, забороняли гуляти гімназистам - вони повинні були вчитися, а не розважатися. Після Першої світової у палаці відкрили рільничу школу.
“Навчалися в ній півтора року новітнього господарювання на селі землероби-поляки. Школа посилала своїх вихованців навіть на закордонні стажування, забезпечуючи їх відповідними стипендіями. Так, у 1928 році два випускники поїхали до Чехословаччини та Данії. Це був єдиний навчальний заклад такого типу на всю тодішню Тернопільщину", читаємо у книзі пані Бойцун “Тернопіль у плині літ”.
Та наприкінці 1930 р. школа діяла уже на вул. Міцкевича - теперішньому бульв. Шевченка.
Початок штурму – 18 березня
Доля палацу Кросновського у період німецької окупації невідома, хоч про неї, імовірно, є якась інформація у документах військових архівів Німеччини. Та Загребелля стало осередком боїв із 28 березня 1944 р. - із початком радянського штурму залишків німецького гарнізону.
“7 квітня, враховуючи досвід попередніх боїв, командування 117-ї (червоноармійської гвардійської стрілецької - прим. ред.) дивізії змінило тактику загальних атак піхоти, що призводило до значних втрат і перейшло до тактики штурмових груп. Зміст дії таких груп зводився до послідовного зайняття будинків", пише історик Олександр Семенів у книзі “Тернопіль у вогні”.
Радянські бійці під прикриттям сутінок копали до будинків, зайнятих німцями, траншеї і звідти закидали їх гранатами. Тоді починали штурм - споруди дуже нищили. Бої тривали за участю артилерії, танків, авіації. Зрештою, німці вирішили прориватись із Загребелля 15 квітня назустріч своїм танкам двома групами по 700 осіб. Із оточення вийшли тільки у напрямку Великого Ходачкова - 37 солдатів, Козлова - 7. І це при тому, що тернопільський гарнізон спочатку нараховував 4600 бійців, подає Олександр Семенів.
Так, у жорстоких боях Загребелля знищили. Після війни ж навіть рельєф місцини підкоригували.
- Те, що ви зараз бачите, не відповідає повоєнній дійсності - усе підсипано-надсипано, - говорить Любомира Бойцун. - Вулиця Миру проходить колишнім яром, та й схили пагорба, на якому стояв палац, були крутішими. А внизу, де тепер парк, був луг, на якому випасали корів.
До, слова, як свідчать старі світлини, на цьому лузі, біля підніжжя палацу Кросновського, до війни був ще й іподром. А біля самого палацу - невеликий костел.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер
Anonymous
Anonymous
Anonymous