Набережна нашого Ставу – Підзамче, пляж і “моряк Кошка”

Ремісничий квартал, пляж нижче схилом від замку, фігури вздовж узбережжя і центральну пристань човнів можна було застати на узбережжі Тернопільського ставу в різні часи.

- Там, біля Серету, були колись городи, а потім їх залили водою, - пригадує часи відновлення Ставу тернополянка Ірина Максимів. – І хоч його назвали Комсомольським озером, будували його прості робітники і ми, школярі.

Жінка закінчила школу в 1951-му. Також Ірина Максимів пам’ятає, як учні копали землю і возили її тачками через дерев’яний поміст туди, де планували створити “Острівець закоханих”.

Працювали і в неділю
– Ми, дівчата, копали, а хлопці возили. Ми мусили то робити - збирали вчителі. Приходили зі школи, кидали книжки і навіть у неділю йшли, - говорить тернополянка.

Зрештою, Ірина Максимів пам’ятає водойму та її околиці і в довоєнні часи – там розлягався цілий міський квартал, який мав назву Підзамче.

Та під час боїв за місто у 1944-му будівлі на Підзамчу сильно постраждали і їх уже не відновлювали.

- Деякий час місце так і стояло вільним, - продовжує пані Максимів. – А потім руїни розчистили…

Відновлення Ставу тривало у 50-х роках і дамба, якою ходимо зараз, найвища за всю історію водойми. Підняття рівня води змінило берегову лінію, а відтак потрібно було облаштовувати набережну.

- Вигляд набережної змінювався неодноразово, але саме у 50-х вона набрала сучасного вигляду, - коментує краєзнавець Любомира Бойцун.

Пляж – просто біля замку
Мало хто із наших сучасників знає, що популярним у середині ХХ ст. був пляж, що діяв неподалік замку і теперішнього “Максима”.

- Ми туди ходили купатися, і я на шостому місяці вагітності перепливала Став, - говорить Ірина Максимів. – Мама тоді робила ґвалт, але все було добре.

Особливо важко було плисти посередині водойми, де відчувалася течія Серету.

Про той пляж на місці сучасної набережної і частини парку ім. Т.Шевченка нагадують також старі світлини, опубліковані колись у популярних книжечках про “радянський Тернопіль”.
“Улюбленим місцем відпочинку трудящих міста є Комсомольське озеро. Воно створене в 1951 році на місці болотистої заплави річки Серет. Площа озера близько 400 гектарів. На його південному і північному берегах розташовані пляжі, ресторани”, читаємо у путівнику “Тернопіль”, виданому в 1964 році.

- У 1953-му, коли я народила свою доньку Оксанку, цей пляж ще діяв. Там продавали воду і льоди з візочків, - продовжує Ірина Максимів. – Але згодом його ліквідували.

Справді, у 60-х пляж ліквідували, а натомість збудували пристань для човнів. Новий пляж – “Ближній” - відкрили на протилежному березі Ставу, біля ресторану “Поплавок”. Та на цьому зміни не завершилися – у 70-х пристань перенесли також на протилежний берег. Узбережжя біля замку остаточно перетворилося у місце для прогулянок…

Фігури над водою
Увагу поціновувачів ретро-світлин на сайтах про наше місто привертають і незвичні фігури, які стояли в радянські часи вздовж набережної. Це, зокрема, статуя високого моряка з автоматом за плечима і біноклем в опущеній руці.

- Люди любили жартувати, що це – “моряк Кошка” за аналогією із відомим у Севастополі моряком на прізвище Кошка, - каже Любомира Бойцун.

Статую, як подають на сайті http://bomphoto.io.ua/, встановили у 60-х. Але у 1990-му її перенесли на схил неподалік готелю “Чайка”. Там вона і стоїть досі.

- Загалом скульптур було щонайменше сім, - розповідає автор сайту tarnopil.te.ua Тарас Циклиняк. – Окрім моряка, це, наприклад, ще олені, які стоять перенесені біля цукрового заводу.

У наші дні набережну Тернопільського ставу прикрашають інші скульптури – виконані під час одного з мистецьких пленерів. До слова, про ці витвори мистецтва нещодавно видали книгу “Паркова скульптура Тернополя”.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google