Болить десь там, де душа… Як жити? Назавжди повертається додому 23-річний Степан Фецич

• Минулого тижня менше як за добу вдалось зібрати кошти на авто для Степана. Бо хлопці із підрозділу, де служив хлопець, у руках несли боєприпаси сім кілометрів. Авто придбали, і після техогляду його передадуть побратимам — мама Героя побажала, аби це був останній синів подарунок тим, хто стояв з ним пліч-о-пліч на передовій.
• Просять всіх утворити живий коридор для траурного кортежу із тілом воїна Степана у суботу, 2 вересня, о 19.30 від знака Возилів і провести його додому. Панахида відбудеться о 20 год, похорон у неділю об 11 годині.
• Спи спокійно, хлопчику-Герою. Дякуємо тобі за все…

Слова матері, місцевої старости, розривають душу, а біль жінки неможливо осягнути…

У перші дні війни її тоді 21-річний син Степан Фецич пішов добровольцем на фронт. Днями, на передовій, юнак зустрів свій 23-й день народження, а в перші дні вересня назавжди повертається додому…

«28 серпня — найчорніший день в нашій сім’ї…»

— Неможливо висловити словами весь біль, яка відчуває мати, що втратила свого сина, — каже Лілія Чорна. — Неможливо відчути цей біль сповна, якщо сам не пройшов це пекло... Але пам'ятати ціну нашої Незалежності і життя ми зобов'язані.

«28 серпня — найчорніший день в нашій сім’ї… Біль!!! Болить десь там, де душа… Як жити? — написала Галина Фецич, матір захисника, який поповнив ряди Небесного війська. — Я проклинаю, проклинаю до двадцятого коліна ру₴ню! За свого сина, за всіх синів, які загинули в цій несправедливій війні! За що гинуть сини? Я проклинаю всіх, хто хоче нажитись на цій війні, хай вас печуть нечесні гроші вогнем, який відчуваємо ми, рідні загиблих. Сину, ми їдемо до тебе! БІЛЬ!!! БІЛЬ!!! Суцільний БІЛЬ!!!»

26 серпня 2023 року під час виконання бойових завдань із забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації на території Серебрянського лісництва у районі населеного пункту Кремінна Луганської області загинув солдат Фецич Степан, повідомили у Бучацькому РТЦК та СП.

Фецич Степан Володимирович, 12.08.2000 року народження, житель с.Возилів, який від 26 лютого 2022 року перебував у лавах ЗСУ. З честю і гідністю виконував свій обов'язок.

— Щира подяка і уклін батькам за виховання сина, за справжнього Героя, вірного, сміливого, — співчувають у військкоматі. — Гідного громадянина своєї України!

Висловлюємо найщиріші співчуття родині захисника.  Світла пам’ять воїну, який віддав своє життя за вільне, мирне і щасливе майбутнє українців. Вічна пам’ять і шана Герою України!

Другого вересня юний Герой назавжди повертається в рідний Возилів. Просять всіх утворити живий коридор для Воїна Фецича Степана, який віддав своє молоде життя за волю, свободу, справедливість і незалежність.

У перші дні війни пішов добровольцем

— Він був патріотом, сильним патріотом України, — поділився з «20 хвилин» місцевий волонтер Іван Джердж, який ще є загиблому Герою дальнім родичем. — Тільки війна почалась, — він рюкзак на плечі і пішов. І ніхто не міг його відговорити… Така дитина — і друзі його говорять, і всі, хто його знав — і порадити вмів, і підтримати і добре слово сказати… Завжди веселий, позитивний, усміхнений. Ми до смерті в боргу перед Степанком і його батьками. Спочивай з Богом, наш світлий Ангел…

Галина Фецич, окрім того, що стростувала, ще й волонтерила від перших днів війни, каже місцева волонтерка Оксана Бубнів.

— Галина не тільки про свого сина дбала, вона знала розмір форми і взуття кожного нашого бійця, — каже Оксана Бубнів. І сина із чоловіком виховали достойно. Степан — дійсно патріот. В свої роки пішов добровольцем, мама не могла його зупинити… Не послухав нікого, він завжди хотів і рвався на передок. Нещодавно була його третя спроба вступити до полку «Азов», до цього Степану двічі відмовляли, бо не мав достатньої підготовки.

Мамі не зізнався, що вже сапер-розвідник

Якщо всі новобранці проходили місяць підготовки, Степан її пройшов вдвічі швидше, бо вже мав досвід і багато чого знав. Після навчань потрапив «на нуль», а мамі не зізнався, що він вже сапер-розвідник, — аби не хвилювалась.

— Степан не раз казав: чим більше я знищу моск.лів, тим менше залишиться для наших дітей, пригадує пані Оксана. Жінка час від часу зупиняє розмову, плаче. — Мені просто серце розривається. В якому ми боргу перед батьками.

У Героя залишились мама Галина, тато Володимир, старший брат Тарас і сестра Аня, яка народилась в один день зі Степаном, але роком пізніше. Дівчина приїхала із закордону, аби попрощатись з братом-Героєм.

— Степан нещодавно подарував і передав мамі на день народження намисто. Казав, мовляв, колись передаси його своїй онучці, моїй дитині, — Оксана не стримує сліз. — Тепер передавати нікому… Йому би ще жити й жити. А як зараз мамі, яка поїхала до Дніпра, аби опізнати тіло сина. І зараз чекати, поки він назавжди повернеться додому, аби провести в останню путь…

Нещодавно волонтери дізнались, що Степан із побратимами пішки йдуть і несуть в руках сім кілометрів боєприпаси. Менше як за добу зібрали кошти на автомобіль, невдовзі його придбали. Тепер машина на техогляді.

— Мамине побажання, аби це авто було останнім подарунком хлопцям-побратимам від Степанка, тому його скоро віддадуть на передову, — каже пані Оксана. — У нас був перший дзвоник у школі, я не пригадую іншого такого сумного свята, яке всі проплакали. Все село в траурі, така то була дитина. Але наш біль ніщо у порівнянні з горем матері...

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, братові і сестрі, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, юний Герою…

Читайте також:

Двох військових з Чорткова президент посмертно відзначив державними нагородами

На щиті повертається до рідного Підволочиська Герой Іван Шевченко

На Тернопільщині в останню путь провели Героя-Захисника Миколу Поглода

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.