«Не можу сидіти вдома, коли мій син там…» Тернопільщина прощається з Віктором Нечаєм

• Віктору Ярославовичу було 43 роки. Разом з дружиною Іриною від виховав двох синів – Максима і Дениса. Старший зараз служить на Одещині.
• Тіло загиблого Героя зустріли у рідній Довжанці, що поблизу Тернополя, 28 травня.  У неділю, 29 травня, о 15:00, Віктора проводжають в останню путь…  

Сум, біль, сльози…

У Підгородянській громаді знову невимовна втрата — 26 травня поблизу Бахмута, що на Донеччині, загинув мешканець села Довжанка Віктор Нечай.

— Віктор Ярославович до війни працював далекобійником. Разом із дружиною Іриною Степанівною виховував двох синів - Максима і Дениса, — розповіли у Підгородянській громаді. — Старший, Максим, обрав собі військову професію, навчався у військовому ліцеї, згодом закінчив Національну академію прикордонної служби України. Зараз служить на Одещині.

Тож коли 24 лютого росія розпочала повномасштабний наступ на Україну, Віктор пішов добровольцем на фронт. Сказав: «Не можу сидіти вдома, коли мій син там, на лінії небезпеки».

Нечай Віктор Ярославович народився 20 липня 1978 р. Загинув 26 травня поблизу Бахмута, що на Донеччині. 

Віктору Нечаю було 43 роки. Напередодні у рідній Довжанці зустріли тіло Героя – живий ланцюг пошани простягнувся від повороту на Львівську трасу і аж до Довжанки.

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває дружині, дітям, односельцям і побратимам. Вічная пам’ять, шана і слава Герою

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.