Не плач, тато приїде, бо він обіцяв… Тернопільщина прощається з Анатолієм Мокрицьким

Він не міг натішитись семирічним синочком і називав його «моє левенятко». А малий Олежик чекав на тата та втирав сльози дорослим й переконував: тато обіцяв повернутись, а він завжди дотримувався свого слова. Толік повертається додому, як і обіцяв. Назавжди…

Громада опустилась на коліна і зустрічає свого Героя. Односельці живим коридором зустріли Анатолія Мокрицького, який загинув в боях на Харківщині. Йому назавжди 35…

Від 2014-го був в АТО 

— Непоправна втрата спіткала нашу громаду: 9 вересня, в бою за Батьківщину, поблизу населеного пункту Гороховатка Харківської області російський агресор забрав життя старшого сержанта Анатолія Мокрицького, жителя с. Шипівці, — повідомили у Товстенській громаді. — Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, друзям, розділяємо гіркоту вашого горя. З вдячністю низько вклоняємося за те, що ціною власного життя захищав нас та рідну землю.

Мокрицький Анатолій Степанович народився 20 серпня 1987 р. у с. Шипівці. Він закінчив Харківський юридичний інститут і від 2014 року кілька років поспіль служив в АТО за контрактом. Коли почалось повномасштабне вторгнення в Україну, повернувся із Польщі, де останнім часом працював. І вже 27 лютого став на захист батьківщини. Був командиром відділення взводу снайперів однієї з бригад. Загинув в бою за Харківщину 9 вересня.   

У Героя залишились мама Оксана Василівна, батько Степан Антонович, дружина Вікторія, семирічний син Олег, сестра Марія та брат Михайло.

— Вічна пам'ять і вічна слава Герою, — висловила співчуття Марія Гронська. —  Спочивай з Богом, нехай у Небесній обителі буде легко і світло твоїй душі. Дякую за Україну. Щирі співчуття рідним і близьким. Велика шана і доземний уклін батькам…

«Нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника назавжди залишиться у пам’яті рідних, усіх, хто знав його, любив та шанував, — написала Svetlana Selyuk. — Сумуємо разом з вами, підтримуємо в годину скорботи. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають! Світла пам’ять Герою!» 

Маша Мокрицька написала, що «малий чекає його, каже, що татко обіцяв приїхати, а він завжди тримає слово. Не плач, він скоро приїде…»

Сонячний, світлий, добрий. І тому його всі любили

Тітка Анатолія, староста сусіднього села Марія Мокрицька каже, що племінник був дуже доброю дитиною. Те, що мав багато друзів, говорить саме за себе.

— Розрадити, допомогти, — це його. Він дуже сонячна, світла і добра дитина, — згадує Марія Мокрицька. — І тому його всі любили. Скромний, але дуже добрий.

Дружина Героя – парамедик і вони познайомились на сході, поділилась тітка. За татком дуже сумує малий син. Він може й не до кінця розуміє, чому дорослі одяглись у чорне і весь час плачуть. І заспокоює, що тато повернеться, він же обіцяв. І крають душу оті слова «левенятка» — саме так малюка називав тато…

14 вересня 2022 біля церкви святого Архистратига Михаїла у смт. Товсте зустріли траурний кортеж із тілом Героя. Земляки опустились на коліна... Після цього його повезли до рідного села Шипівці, де відбудеться поминальна панахида. Поховають Анатолія Мокрицького 15 вересня у с. Шипівці Чортківського району Тернопільської області.

Редакція щиро співчуває батькам, дружині, синові, брату і сестрі, всій родині, землякам і побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.