Ніколи не ховався від труднощів, для нього обов'язок був понад усе. Прощаються з Дмитром Тимошенком

• У серпні дружина Олена оголошувала збір на тепловізор для підрозділу, в складі якого воював чоловік. Кошти зібрали, волонтери повезли його Дмитрові й там дізнались, що адресата вже немає серед живих.
• Дмитро повернувся додому назавжди пізно ввечері, майже вночі. Повернувся до дружини Олени, сина Давида і доньки Віки. Повернувся, аби піти назавжди, залишивши лише біль і смуток…

Плине кача на Кременеччині… Гіркі сльози і біль. Додому назавжди повертається 47-річний Дмитро Тимошенко, який загинув в боях на Донеччині. 5 жовтня домовину з тілом Героя накрили жовто-синім стягом, а люди опустились навколішки. Його проводжають до місця останнього спочинку…

— В боях за Україну загинув наш земляк, солдат Тимошенко Дмитро Петрович, 1985 року народження, — гірку звістку повідомив голова Кременецької громади Андрій Смаглюк. — Він захищав нашу Батьківщину на посаді навідника першого аеромобільного батальйону військової частини А2120.

Тимошенко Дмитро Петрович народився 31 березня 1985 р. Загинув Герой 25 вересня 2022 року біля населеного пункту Новоселівка Донецької області, звільняючи нашу землю від московських окупантів...

Які голубі очі! Бездонні, наче небо!

— Стільки всього повинно було бути попереду, стільком мріям та планам не дано нині здійснитися, — поділився Андрій Смаглюк. — Він ніколи не ховався від труднощів, для нього обов'язок був понад усе. Сили рідним, близьким, друзям та усім, хто знав Героя, пережити цю втрату... Вічна слава...

На портреті, який поруч із труною, — Дмитро. І його небесно-голубі очі ніби проникають у самісіньке серце. Стримати сльози неможливо.

— Які голубі очі! Бездонні, наче небо! — каже отець Володимир Буграк. — Царство Небесне тобі, Герою! А від нас — вічна пам'ять і молитва.

«Царство небесне Герою! Рідним дай Боже пережити біль втрати, — написала Наталка Пурдик. — Ми всі у вічному боргу…»

— Він був моїм учнем, — поділилась Юлия Косенко. — Розумний, трудолюбивий, чесний. Прийміть щирі співчуття. Слава Герою!

Дмитро часто їздив на заробітки, аби прогодувати свою родину і двох дітей. Кажуть, чоловік мав золоті руки, тому нерідко в його бік лунала похвала. А дружина за таким чоловіком була як за кам’яною стіною, кажуть знайомі родини.

Став Ангелом-охоронцем для своїх рідних

— Дружина Олена в серпні оголосила збір на тепловізор. Кошти зібрали, прилад придбали, і волонтери повезли його Дмитрові, — розповіли кременчани. — один з волонтерів — брат Дмитра. Коли були на місці, братові ц повідомили, що Дмитра вже немає серед живих.

«Щирі співчуття рідним. Нехай спочиває з Богом, — каже Тетяна Лакома. — Герої не вмирають, вони просто стають ангелами охоронцями для своїх рідних. Вічна і світла пам'ять».

— Знаю, що ніякі слова не розрадять і не зроблять меншим це горе, — звернулась  Maria Dydyk до дружини.— Прийми і мої співчуття! Сумую і плачу разом з вами. Світла пам’ять! Він назавжди залишиться в пам’яті світлою, доброю і щирою Людиною.

«Який пекучий, чорний біль... Непоправна, страшна втрата, — написала Yaroslava Svyatoslavivna. — Хай Господь укріпить і дає сили,прийміть найщиріші співчуття.

Важко передати слова співчуття рідним, тим, хто втратив на цій війні своїх найдорожчих, каже кременецька журналістка Зоя Карп’юк. Але ми маємо гідно зустрічати наших Героїв, гідно проводжати їх до місць вічного спочинку, і — пам'ятати!

— До Кременця, до рідного дому, до дружини Олени, сина Давида і доньки Віки повертається їхній чоловік і тато Герой-захисник Дмитро Тимошенко, — поділилась Зоя Карп’юк. — Повертається, щоб піти назавжди, залишивши лише біль і смуток, проте — шану і гордість. Що воїн не забоявся, не спасував перед лютим москальським ворогом. Співчуваємо рідним. Схилімо голову у зажурі за гідним Сином України!

Редакція висловлює щирі співчуття дружині, дітям, рідним, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.