Німецька вівчарка - не тільки гарний сторож, а й вірний друг

Макс фон Штефаніц вивів німецьку вівчарку як службову породу. Це мала бути «робоча» собака, яка завдяки своєму інтелекту, красі та правильності будови повинна була вірно служити господареві. Цих псів і досі беруть на озброєння поліція та армія.

Німецькі вівчарки мають гарний нюх та мужній характер, вони витривалі та невибагливі, тому починають працювати з найменшого віку. Головна їхня особливість – це велике прагнення співпрацювати з людиною.

Існують різні теорії походження цієї породи. Приміром, декотрі вважають, що її поява – наслідок схрещування різних порід німецьких вівчарок. Інші стверджують, що собака з’явилася в результаті випадкового схрещування самки вівчарського типу з вовком. Однак точно відомо, що перша німецька вівчарка була представлена на виставці в Ганновері в 1882 році.

Тернополянка Діана Малко впевнена, що німецьку вівчарку їм подарував сам Бог. Адже розумнішої тварини жінка не зустрічала.

- Сім років тому вона сама «прийшла» до нас у руки, - розповідає співрозмовниця. – Того вечора ми з чоловіком просо гуляли містом. За ногами бігло невеличке цуценя. Нам стало шкода його, тому ми вирішили забрати сабаку із собою. Наступного дня розвісили оголошення про нашу знахідку. Але ніхто так і не відгукнувся. Ми вирішили залишити знайду собі. Назвали вівчарку Шарлотою. 

Продовжуючи, тернополянка говорить, що багато читала в Інтернеті про собак цієї породи. Більшість інформації, яку вона знайшла, і справді є достовірною.

- Шарлота в нас дуже розумна, - продовжує вона. – Якби всі люди були такими ж добрими та кмітливими, у нас не було б ані воєн, ані інших бід. Собака з півслова розуміє, що від неї хочуть. Інколи навіть нічого не потрібно говорити. Глянувши у вічі, вона, немов психолог, виконує всі команди: сидіти, лежати тощо.

Чоловік пані Діани був для Шарлоти замість кінолога. Та й сама німецька вівчарка дуже швидко навчається, тому особливих проблем із дресируванням не виникало. А ще вона дуже добра, ніколи ні на кого навіть не гавкнула без поважної причини.

- Я не боюся вигулювати її без намордника, бо впевнена: моя собака-компаньйон нікого не чіпатиме, - додає жінка. – Якось п’яний незнайомець спробував потягти мене за руку. То Шарлота спочатку голосно гавкнула, ніби попереджаючи. Коли ж чоловік не відійшов і продовжував чіплятися, собака взяла його легенько за руку, ніби намагалася сказати, що її господиню ображати не можна. Після того п’яниця пішов геть. Ідучи поруч з Шарлотою, я завжди почуваюся в безпеці, адже переконана, що вона ніколи не залишить мене в біді.

Самиця має дуже красиву шерсть. За словами господині, в неї є аж п’ять кольорів – рижий, чорний, білий, сивий, коричневий. Темні мигдалеподібні очі допомагають підкреслити її розумний вираз. Також у вівчарки круглі лапи з дуже твердими подушечками.

- Ветеринар сказав, що наша Шарлота – ще тієї старої масті з часів війни, - каже Діана. – Нині таких собак збереглося зовсім небагато. А тому нам дуже складно знайти для улюблениці кобеля. Щоправда, коли їй було три роки ми злучали її із вівчаркою. Вона народила аж вісім цуценят, і всіх – дівчаток. Стільки молока, сил та енергії пішло на те, аби їх виростити. Усіх дитинчат Шарлоти віддали в гарні руки. Але бідолашна мама дуже хвилювалася, рік відходила від того – повсюди шукала своїх малят, була така сумна, худа. Просто неможливо було на неї дивитися!

Турбота господарів допомогли Шарлоті пережити важкий життєвий період. Вона продовжує радіти життю та радує всіх, хто її оточує. Удома вівчарка має свій куточок, купу іграшок.

- Спати вона любить разом з нами, - посміхаючись говорить Діана. – Моя племінниця Каріна навчила її класти голову на подушку та вкриватися ковдрою. Складається таке враження, що то людина спить.

За місця до початку весни та зими собакам потрібно давати вітаміни, говорить тернополянка. Це допоможе уникнути авітамінозу. А раз у півроку варто відвідувати ветеринара.

Що стосується їжі, то Шарлоту господарі годують м’ясом, печінкою, кашами. Корму стараються не давати, бо там забагато хімії. Раз у місяць собаку купають. За розповіддю Діани, вівчарка сама залазить до ванни, сповіщаючи господарів, що настав час для водних процедур.

Коли Шарлоті стає сумно, вона приносить господарям м’ячика та розумним поглядом просить з нею погратися. Увечері, коли родина дивиться фільми, собака сідає поруч та уважно стежить за зображенням на екрані. Найбільше їй подобаються фільми-жахи та передачі про тварин.

- Наша улюблениця – на вагу золота, - акцентує господиня. – Завдяки своєму розуму та доброзичливому характеру вона завоювала прихильність усіх членів сім’ї. Для себе я зрозуміла одне: німецька вівчарка – не тільки гарний сторож, а й вірний друг, який ніколи не кине в біді.

ДОВІДКА

Німецька вівчарки 

Характеритистики:

Зріст:

- самці – 60-65 см

- самиці – 53-60 см

Вага:

- самці – 30-40 кг

- самиці – 22-32 кг

Забарвлення: чорне, сіро-сталеве, суцільне або з рівномірними підпалинами коричневого, жовтого чи світло-сірого кольорів.

Різновиди вівчарок: жорсткошерста, з довгою твердою шерстю і короткошерста. 

 

Наталія БУРЛАКУ

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.