Однокласники били, сідали верхи і знущались з 8-річних дітей. Суд сказав, що це булінг і покарав батьків

Ірина БЕЛЯКОВА

Батьки двох скривджених малих подали заяви до поліції і, вигравши всі суди, забрали дітей зі школи. А четверо однолітків, які з них знущались і в страху тримали навіть старших дітей та вчителів, й надалі залишаються у школі.

— Батьків чотирьох членів «банди» — це вони самі себе так називали, покарав суд, булінг наших дітей доведений у суді, ми врешті забрали малих зі школи, а ті четверо як вчились, так і вчаться, — до редакції звернулась тернополянка Ольга Кучер. — У школі нам не могли зарадити. На щастя, тепер це вже не наші проблеми. А що робитимуть батьки інших дітей-колишніх однокласників, які роками вибирали позицію «моя хата скраю»? І де гарантія, що завтра жертвами не стануть їхні діти? Адже та «банда» так і далі вчиться…

Побили і поставили на коліна

Макару К. і його однокласнику й товаришу Максиму Ю. зараз 8 років, і вони закінчили 3-ій клас сьомої школи. Хлопчики, запевняють батьки, роками потерпіли від знущань і побоїв четвірки однокласників.

Відео дня

У Макара, каже мама хлопчика, все почалось ще в 1 класі, коли поведінка малого різко змінилась. Тоді пані Ольга звернулась до вчительки, а та пояснила, мовляв, дитині потрібен час на адаптацію до школи. Малий і далі поводився дивно, називав себе сміттям, ховався під стіл. І як мама не розпитувала і не намагалась знайти причину дивної поведінки сина, той казав, що то його хлопчик побив, то дівчинка до класу не пускала. І розповів, що ще його товариша Максимка душили, що аж був синій.

— Почалась війна — діти вчились дистанційно, а потім 2 клас ходили до школи через день, — згадує Ольга Кучер. — Може й були проблеми, але син уникав розмови про це. Коли дитина пішла в 3 клас, наш кошмар став реальністю. З сина і його друга Максима знущались відкрито. То ображали, то били, то їжу крали — як не в одного, то в іншого. І все робота чотирьох хлопців, які створили власну «банду».

29 листопада 2023 року, згадує пані Ольга, четвірка побила сина і поставила на коліна. А потім на його спину сів один із однокласників і примусив катати його коридорами школи.

— Вони принижували гідність моєї дитини, — пані Ольга на мить зупинила розмову. — Свідками були інші діти. І ті, хто бачили це все, казали — зробіть щось. Я пішла до вчительки, але почула стандартне: візьму до уваги, дайте шанс, самі дзвоніть до їхніх батьків, то тільки з вами проблеми. Коли я просила скликати батьківські збори, мені вчителька відповіла, що через одну мене збори не скликатиме. Все в рожевих окулярах і головне, щоб ніхто нічого не знав.

Примушували нюхати кросівки

12 грудня 2023 року троє хлопців побили Макара перед уроком фізкультури і примусили на очах в інших дітей нюхати кросівки, каже мама. Ольга дізналась про це від інших дітей, коли біля школи чекала на сина. Одна з дівчаток підійшла і мовила: «Тьотя Оля, щось зробіть, Макара нині дуже сильно побили». Коли малий вийшов зі школи, зізнався мамі, що таке справді було. Жінка пішла до директора школи і написала їй заяву про побиття дитини.

— Правда, тоді відреагували — викликали батьків трьох хлопців, які це зробили, — згадує Ольга Кучер. — Після цього зібрали збори у директора в кабінеті. Батьки тих хлопців не визнавали побиття сина і казали, що моя дитина — провокатор. Директорка на цих зборах зачитала декілька заяв від інших класів і навіть від вчительки — що хлопці справді били і знущались як з інших дітей, так і навіть з вчителів.

Згодом від четвірки вже дісталось і Максиму, якого жорстоко побили, каже Ольга. Це ж є у матеріалах справи. Це сталось 13 лютого 2024 року перед уроком англійської мови. Їх було четверо, коли Максим присів, його копали ногами. Малий намагався встати, його вдарили в грудну клітку. Падаючи, він боляче вдарився об парти, після чого в малого вся спина була синьою. Мама хлопчика знову написала заяву до директора. А вчителька англійської тим часом написала доповідну і відмовилась проводити уроки в тому класі. Після цього батьківські збори у класі таки провели, згадує ані Ольга.

— Ми написали й колективну заяву на неправомірні хуліганські дії тих дітей, — розповіла Ольга Кучер. — Попередили дирекцію, якщо не дадуть раду чотирьом учням, підуть в поліцію. Заяву підписали близько 50% батьків класу.

Директорка, за словами батьків, лише розводила руками. Сказала, що вона нічого не може вдіяти, мовляв, йдіть до поліції. 20 лютого Ольга Кучер та мама Максима написали заяву до ювенальної поліції. Підписались декілька батьків, чиї діти потерпали.

— Коли ми писали заяву і розповідали, що коїли в школі з нашими дітьми, поліцейські були шоковані, питали, а де директор, де вчителька, — згадує Ольга Кучер. — Допитали мою дитину, свідків, іншого потерпілого, інших батьків, вчительку з англійської мови, директора. Психолог дав характеристики тим кривдникам, а батьки вини так і не визнавали.

Зарухались, коли повідомили поліцію

У школі збирались вже разом: дирекція, поліцейські, представники управління освіти і служби у справах дітей. Хотіли те все «зам’яти», каже пані Ольга, переконували, що між дітьми конфлікту немає, це більше конфлікт батьків.

— Ми звертались також із заявою до управління освіти, нам відповіли як на відчіпного, — згадує пані Ольга. — Тим часом розслідування справи в поліції йшло до завершення, і всі матеріали передали до суду. Чотири протоколи на батьків чотирьох хлопців. Ми всі чотири суди виграли – батьків визнали винними. Двом присудили штрафи, ще одна мама отримала усне попередження, у четвертій справі батьків визнали винними, але закрили, бо минув строк давності. Одна з покараних мам подавала апеляцію, але і ця інстанція залишила постанову міськрайсуду в силі.

І Макара, і Максима влітку 2024 року, після усіх судів, батьки забрали до іншої школи. Бо, кажуть мами хлопців, вони не побачили підтримки з боку самої школи та її працівників.

— Ми зрозуміли, з ким діти наші вчаться. Тих хлопців, як пояснили у школі, не можуть вигнати чи перевести до інших класів, ситуація не зміниться, — каже Ольга Кучер. — Тому ми вирішили забрати документи. Батьків тих хуліганів покарали, і наші діти знатимуть, що зло не безкарне, і за них є кому постояти. А дирекція, яка мала захистити наших дітей і адекватно відреагувати, фактично сама й надалі дозволила боулінг. Нашим дітям не місце у такому закладі.

Мама Максимка Марія Ю. (жінка просила не вказувати прізвища в публікації, всі дані є в редакції - прим. авт) каже, що забрала сина зі школи, бо побачила, що там він точно не буде в безпеці.

— Коли я звернулась до адміністрації школи і запитала, а що далі буде з хлопцями, які знущались з мого сина і ображали його, мені відповіли, що буде як і було, нічого не зміниться, — розповіла «20 хвилин» Марія Ю. — Але для мене головне життя і здоров’я моєї дитини! Коли мене не чули ані вчитель, ані керівництва школи, коли я в них шукала допомоги. І рух почався рух, коли ми подали заяву до поліції, про яку безпеку йдеться?

Лише на цьому етапі, коли батьки звернулись до поліції, із Максимом почав працювати шкільний психолог. А до цього понад пів року проблем не було? Чи свідомо «не бачили» проблеми, щоб не страждала репутація закладу, припускає Марія Ю.

— Про що ми говоримо, якщо навіть сьогодні перед нами ніхто не вибачився — за винятком мами одного з хлопців, який, до речі, найменше завдав болю моєму синові. Інші батьки були непохитними: моя дитина не винна, і ми не маємо за що вибачатись, — каже Марія Ю.

Жінка додає, що син, відколи займається з психологом, змінився. До цього він був дуже невпевненим у собі, і почалося це тоді, як і цькування та образи у школі. Зараз до Максима повертається впевненість. А ще він знає: що би не трапилось у його житті, мама стане на його захисті буде поруч. Знає, що битись не варто, але захистити себе необхідно.

— Моя дитина тепер буде в безпеці — і це головне, — каже Марія Ю. — А як інші діти, які там далі навчатимуться? Ті, що булили мого сина, тепер можуть знайти собі нову жертву. І це вже почалось — в передостанній день навчання побили хлопчика. А школа й далі робитиме вигляд, що нічого не відбувається…

У поліції Тернопільщини підтвердили, що справді розслідували факт булінгу у 7 школі і направляли матеріали до суду. Поліцейська, яка займалась цією справою, вже не працює, тому деталей не змогли дізнатись. Проте знайшли постанови судів щодо батьків чотирьох хлопців, які знущались над однокласниками. Посилання на матеріали у довідці наприкінці тексту.

Вибачатись не буде, бо булінгу не було

В одній з постанов мама, яку притягали до відповідальності і яка спочатку намагалась змінити суддю, звинувативши її в упередженості, визнала обставини. Пояснила, що з цього приводу мала розмову з сином та з’ясувала, що він діяв під впливом друзів та не вбачав нічого поганого у тому, що робить, вони гралися. Від мами іншого школяра їй стало відомо, що її син їздив на спині у сина тієї жінки, а потім ще давав кросівки нюхати. Вони з чоловіком пояснювали синові, що так робити не можна. Син двічі на тиждень може принести зауваження у щоденнику з приводу поведінки. І, мовляв, мама з’ясувала у класного керівника, що хлопці помирилися, з ними почав працювати соціальний педагог школи, ситуація покращилася.

Батько ще одного учня з четвірки пояснював у суді, що частково згідний з тим, що його син поводить себе неналежним чином. У даний час вони з дружиною займаються виправленням поведінки сина, про що є консультаційний висновок психіатра та заключення психолога, а також з приводу виниклої ситуації звертався до Управління державної служби якості освіти у Тернопільській області та отримав відповідь на своє звернення, яке надав суду.

У матеріалах справ є й свідчення інших школярів. Скажімо, учениці 4 класу, яку четвірка била у живіт. Свідчили інші вчителі, і всі в один голос говорили про негативну поведінку чотирьох хлопців з 3-Г класу. Надала пояснення і класна керівниця. Пояснила, що в класі є учні, які мають проблеми з поведінкою. З приводу цього збирали батьківські збори, завжди вона повідомляла про події з дітьми в батьківський чат, щоб ті проводили з дітьми бесіди. Поведінка у всіх іноді негарна, але вона проводить з дітьми кожного дня бесіди. Пояснила, що їй відомо про факт застосування фізичної сили хлопцями відносно ОСОБА_45 на уроці фізкультури, його побили. Постійно вищевказані хлопці використовують нецензурну лайку та зневажливо ставляться до однокласників, найбільше страждають двоє з них. Їй діти жаліються, що хлопці принижують однокласників, а вона внаслідок цього проводить бесіди.

Врешті батьків цих учнів визнали винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та наклали на неї адміністративне стягнення у виді штрафу 1 700 грн. Мама одного з хлопців подала апеляцію, але програла її.

«20 хвилин» зв’язались телефоном з Марією Дуць, яка врешті і подавала апеляцію та програла її. На цьому, каже жінка, не зупинятиметься і скаржитиметься вже на суддів до дисциплінарної комісії. Пані Марія не вибачалась перед дітьми і батьками, які, як вказали суди двох інстанцій, потерпали від вчинків і дій її сина. І взагалі .переконує, вона не визнає і ніколи не визнає, що це був булінг.
Жінка каже, що це звичайний конфлікт дітей, який можна було вирішити без судів і решти інстанцій.

— Малий Макар — ще той провокатор, не може бути так, що конфлікт почався нізвідки, — прокоментувала Марія Дуць. — Окрім того, у справі немає жодного відеодоказу, свідчення очевидців, все побудовано за словами батьків двох хлопців. Більше того, того дня, коли нібито примушували нюхати кросівки, мого сина взагалі не було у школі. Я надавала про це довідку, але її не взяли до уваги ні поліція, ні суди. Ми були в директора, на зборах, ніби все вирішили, але ні — врешті налаштовували клас проти нас чотирьох.

Зі школи забрали вже трьох дітей

Натомість директор школи №7 Тернополя Галина Костюк каже, що батьки, яких притягнули до адмінвідповідальності, визнавали, що так робити не потрібно та посилили контроль над дітьми. З боку школи усі четверо, і загалом колишній 3-Г клас, під пильним контролем адміністрації, а з дітьми працює психолог. Діяли, запевняє директорка, лише в межах чинного законодавства.

— Адміністрація школи не була на жодному судовому засіданні, лише давали свідчення в поліції, — каже Галина Костюк. — Те, що двох дітей забрали зі школи — ми не можемо впливати на рішення ні на одних батьків, ні на інших. Адміністрація школи у цьому випадку діяла відповідно до алгоритму. Заклад не встановлює факт булінгу, це повноваження суду. Проте ми зробили те, що повинні були зробити: протягом доби, після того, як надійшло звернення від батьків, повідомили про це поліцію. Далі — компетенція правоохоронних органів.

Не такі «святі» і постраждалі діти, висловилась директорка і наголошує, що це суто суб’єктивна думка. Проте, запевняє, зі свого боку зробили все, щоб покращити ситуацію.

— Я наголошую, що для нас всі діти однакові, — каже Галина Костюк. — Конфлікти між учнями бувають, і ми на це повпливати не можемо. Ми намагалися примирити батьків, збирали комісію, запрошували ювенальну поліцію, представників управління освіти і служби у справах дітей.

Зі школи вже забрали не лише Макара з Максимом, а й одного з хлопчиків, батьків яких покарали за дитячий булінг. Ще троє залишаються і перейшли до 4 класу, каже директорка. З дітьми весь час проводили заняття щодо протидії булінгу, з ними працював психолог, посилили контроль над учнями і класом, де відбувався булінг. Для батьків щотижня проводили лекторії, але на них часом з’являлась аж… одна мама. Проте директорка переконана, що не буває в любому конфлікті 100% правих і винних.

— Ми не маємо права карати дітей, можемо їм лише пояснювати, розповідати, вчити, допомагати, — запевняє Галина Костюк. — Ми не маємо права ні виключити дітей зі школи, ні без згоди батьків перевести їх з класу в клас, як цього вимагали батьки двох хлопчиків. Примусово — я не маю на це права. Я хіба можу з ними говорити, переконувати. Пропонувала, але вони не захотіли.

За коментарем щодо булінгу у 7 школі, «20 хвилин» звернулись також до начальниці управління освіти та науки міськради Ольги Похиляк. Проте, вислухавши проблему, з приводу якої турбують журналісти, головна освітянка міста запропонувала надіслати запит, на який, запевнила, дадуть відповіді. Що ми і зробили.

Як розпізнати булінг

Чому булінг у шкільному закладі став можливим, якою є причини, що з цим робити, де різниця між булінгом і конфліктом дітей, і як дати раду цьому всьому, пояснили «20 хвилин» практикуючі психологи.

Оксана Борис, практичний психолог початкової школи №1, каже, що у кожній школі є Кодекс безпечного освітнього середовища для всіх учасників освітнього процесу.

— Якщо виникає конфлікт, — хтось когось штовхнув, вдарив, зачепив — діти починають відстоювати свої кордони, — пояснює Оксана Борис. — Не можна давати цьому конфлікту розгорітись. Ми все маємо вирішити тут і зараз, причому так, щоб всі сторони конфлікту залишились задоволеними. Почути позицію кожного учасника, обговорити, і вирішити. Як агресію «випустити» і дати їй розвиватись — конфлікт дійде до булінгу.

Булінг — це вже дія, яка повторюється, наростаюча, і вона має системний характер. Він буває не лише фізичним, коли застосовують силу, б’ють тощо. Булінг може бути і прихованим, його ще називають психологічним. Це насміхання, образи, те ж кидання папірчиками, демонстрація середнього пальця – інші цього можуть не побачити, тільки ця дитина, на яку булінг направлений. Це той же мовінг – це коли телефоном надсилають смс, погрози, картинки, каже психологиня.

— У булінгу є дитина, яку кривдять і сам кривдник, — пояснила Оксана Борис. — А є й спостерігачі. Вони під’юджують, насміхаються, групуються. І з такими треба найбільше працювати. Вчити академічної доброчесності, не списувати, не ображати, не кривдити. Пояснювати, мовляв, ви побачили, як когось ображають – уявіть себе на його місці.

Проблеми — і в жертви, і в агресора

Як зазначає психологиня, і жертва, і агресор мають проблеми саме в родині чи в середовищі, і факторів, які призводять до булінгу, може бути дуже багато. Зовні у цих людей може бути цілком благополучна родина. Але дитина бачить приклад батьків чи їхні конфлікти. І вона копіюватиме старших. Може бути вплив Інтернету, ТВ і навіть мультиків. Головне переглянути продукт до демонстрації дитини і, якщо там помітили ознаки агресії, конфлікту чи булінгу, проговорити все з дитиною. Готувати її і пояснювати, не допускати, щоб дитина відчувала зверхність над кимось.

— Важливим є перегляд авторитетів, щоб дитина не шукала їх серед поганих людей, — радить Оксана Борис. — Пояснювати, що сильний не тому що б’є. Вчити, що таке сила, повага, і що та дитина сильна, яка вміє вирішити конфлікт мирним шляхом чи прийти на допомогу.

Вразливими також є ті, хто переживають горе втрати, хто має батьків військових, внутрішньо-переміщені особи.

— Варто спостерігати за своїми дітьми, чи вони не замкнулись, стежити, з ким вони спілкуються, чи немає синців і буквально зазирнути до портфеля, чи немає пошкоджених речей, а також переглядати контент у телефоні, — радить психологиня. — Ми, у школі, не маємо право оглядати дітей без дозволу батьків. Зокрема й оглядати їхні речі. А батьки можуть і повинні.

У кожній школі є тепер особа, відповідальна за захист дітей від насилля і жорстокого поводження. Цій особі хтось може надати інформацію, що, приміром, певний учень із синцем, у того — пошкоджений одяг, а той — пригнічений. Ця особа має повідомити керівництво закладу, і вони вже мають повідомити про це батьків. У шкільний булінг освітяни не можуть втручатись, проте вони негайно мають повідомити про це поліцейських.

Практичні поради

1. Не бути байдужим до будь-яких проявів особистості. Байдужість — це найгірше, що може бути. Помічати особистісні риси кожної дитини, — замкнутість, нервовість, роздратування, відстороненість, агресію – це вже дзвіночок, що потрібно діяти.

2. Будь-який конфлікт в дитячому середовищі має бути вирішеним. Не можна давати конфлікту сили. Бо хто виграє — може бути агресором і учасником боулінгу в подальшому.

3. Постійно шукати авторитетів серед правильних людей – акцентувати дитині на сильні сторони особистості, її знання, освіту, доброчесність, вміння. Наголошувати не на фізичній силі, а силі мудрості. Власний приклад батьків, вчителів, дорослих. Перегляд фільмів, мультиків, де є приклади доброчесності. І на прикладі героїв можна обговорити і пояснити дитині, що таке булінг.

4. Контроль дитячих речей — умовно, — про що розкаже дитячий портфелик. Помічати будь-які зміни, чи немає пописаних речей, поламаних ручок, пошкодженого взуття. Зверніть увагу, чи не губить дитина часто речі. Стежити за самим школярем, чи немає синців або інших змін.

5. Батьки завжди мають бути на боці дитини. Дитина має знати, що би не трапилося – вони поруч. Я підтримаю, допоможу, дам пораду. А як не зможу, знайду людей, які нам допоможуть. Пояснити, що будь-яка реакція дитини є нормальною на ненормальну подію. Ви маєте навчити сина чи доньку, як діяти як в тій чи іншій ситуації. Скажімо, як дитина має реагувати, коли її штовхнули. Корисним буде гра питання-відповідь. Як на якесь з питань дитина не знає відповіді, спокійно пояснити.
6. Бий-тікай-замри. Реакція дітей може бути різною на різні ситуації. Стрес, тривога, хвилювання. Дитина потребує вашої уваги, пояснень і підтримки. Головне запевнити: я на твоєму боці, я тебе навчу, ти зможеш впоратись. Разом ми здолаємо всі труднощі. Я тебе люблю, — і доводити це не на словах, а на ділі. Можна говорити багато слів, але любов передусім заключатиметься в допомозі і підтримці.

— Причина булінгу має декілька сторін, і це стосується не лише дітей, — каже Петро Воробець. — Все в основному відбувається внаслідок дисбалансу у впевненості в собі обох сторін. В однієї зашкалює самовпевненість, в іншої впевненість у собі відсутня загалом або наближена до цього. Це не залежить від віку, статі чи інших чинників.

Як одна, так і інша сторона конфлікту потребує усвідомленої корекції. І важливо її провести правильно, каже психолог. Тоді автоматично ця сторона «випадає» із процесу булінгу.

— І ще категорична рекомендація батькам: визнайте, що дитячий булінг, — це передусім ваша проблема, — каже Петро Воробець. — І пам’ятайте, що визнання проблеми — це 50% її вирішення. Бо у нас здебільшого винні школа, вчителі, бабця, сусід, хулігани, чоловік чи дружина, але не ми самі. А причина в тому, що коїться із нашими дітьми — саме у нас.

Юридична довідка

Кодекс про адміністративні правопорушення

Стаття 173-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу - тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.