Одружився в травні і чекав на появу первістка. Прощаються з 21-річним Богданом Зуляком

• Богдан заспокоював маму, щоб не хвилювалась, бо в нього є сильні Ангели-охоронці, зокрема й малятко, яке невдовзі має з’явитись на світ. Тепер він оберігатиме з небес своїх найрідніших людей…
• За три дні до початку повномасштабного вторгнення Богданові виповнилось 21, і вже в лютому він підписав другий контракт та опинився на фронті.

Триденну жалобу за загиблим Героєм Богданом Зуляком оголосили у Мельнице-подільській громаді. Оплакує свого земляка рідне йому с. Збручанське. Тут Богдана проведуть в останню путь 22 серпня.

У 21 рік був командиром кулеметного відділення

— Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, й надалі забирає життя найкращих. На Борщівщину надійшла сумна звістка про загибель українського воїна, командира кулеметного відділення однієї з бойових бригад Збройних Сил України, молодшого сержанта Богдана Зуляка, — повідомив начальник другого відділу Чортківського РТЦК та СП Богдан Вербіцький. —  Богдан загинув 19 серпня під час ведення бойових дій від осколкових поранень після масованого артилерійського обстрілу, вірний військовій присязі.

Богдан Зуляк проходив військову службу за контрактом. Був вправним та професійним військовим, ставав кращим спеціалістом бригади за своєю військово-обліковою спеціальністю. Будував плани, радів життю, нещодавно одружився. Але ненависні рашисти обірвали життя молодого воїна на злеті його кар’єри та початку сімейного життя, розповів Богдан Вербіцький.

— Нехай добрий, світлий спомин про нашого Захисника-Героя назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, усіх, хто знав його, любив та шанував, — співчуває Богдан Вербіцький. — Сумуємо разом з вами, підтримуємо в годину скорботи. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають! Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!

Богдан Романович Зуляк народився с.Збручанське Мельнице-Подільської ОТГ 21 лютого 2001 року. Загинув на Донеччині.

Змалечку прислуговував в церкві

У Героя залишились мати Валентина Петрівна, батько Роман Дмитрович та старший брат Олег. Не дочекалась свого Героя й дружина Тетяна. Вона вдруге стала вдовою та залишиться сама із трьома дітками на руках. Подружжя побралось лишень 24 травня та чекало на появу спільного первістка. У подружжя було ще двоє діток – від першого шлюбу Тані. Їх та ще ненароджене малятко Богдан називав своїми Ангелами-охоронцями…

Перший контракт Богдан підписав ще в 2019 році, а в лютому 2022-го — другий. Бригада базувалась на заході України.

— Це надзвичайно гірка втрата — болить так, що слів бракне, — староста с. Збручанське  Галина Піхутко зупиняє розмову. Її син також зараз там, де дуже гаряче. І жінка згадує, як днями вона із Богдановою мамою зустрілась, і матері ділились відомостями про своїх синів. — Богдан — прекрасна дитина. Що на вроду, що як людина. Ввічливий, надійний, добрий… Батьки їх із братом виховували в християнських традиціях. Богдан змалечку прислуговував в отця, у місцевій церкві. А зараз його вже немає…

Ніколи ні на що не скаржився, що не питала мати, коли син дзвонив, на все була відповідь, мовляв, у мене все добре, не переживайте. А ще заспокоював найрідніших людей: у нього є три надійних Ангела-охоронця. Двоє діток Тетяни, яких він прийняв як рідних, та ще ненароджене малятко. І тому з ним нічого поганого не трапиться, він не загине, бо має заради кого жити…   

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, братові, дружині, дітям, всім рідним, землякам, побратимам і всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.