Осиротіли четверо синів, старший з яких теж боронить Україну. Прощаються з Володимиром Сировим

• Золоті руки Володі, змалечку привчені до роботи, уміли все. Люди поважали його, а якщо потрібна була підтримка чи порада, звертались до нього і були впевнені, що поможе. Бо не знав слів «не вмію», «не зроблю», «не допоможу», — таким згадують Володю односельці.
• У Героя залишились дружина Людмила та четверо синів: Макар — першокласник, а  Олександр навчається в 11 класі. Андрій вже закінчив профтехучилище, а найстарший, Микола, зараз на фронті боронить Україну. Втратили рідну людину брат Микола та  сестра Жанна.

Сумна звістка надійшла зі Сходу України. У боях за Донеччину загинув мешканець Старого Почаєва, батько чотирьох синів, старший з яких теж зараз боронить Україну, Володимир Сиров.   

— 28 жовтня 2022 року, під час захисту України поблизу с. Водяне Донецької області, загинув житель с. Старий Почаїв Почаївської територіальної громади Сиров Володимир Олександрович, — гірку звістку повідомили у Почаєвській міській раді. —Володимир захищав рідну землю у складі Збройних сил України із 5 березня 2022 року. Надзвичайно працьовита, чуйна та спокійна людина – таким його пам’ятають близькі та знайомі.

Був у багатьох гарячих точках

Вдовою залишилась дружина, а без батька четверо синів. Щирі співчуття сім’ї загиблого. Вічна пам’ять Нашому Герою!

Володимир Олександрович Сиров народився у 1976 р. Був командиром міномета розрахунку мінометного взводу мінометної батареї військової частини А 1275.  

— На захист України стали найкращі, найвідданіші сини і дочки. Не залишився осторонь і Володимир Сиров, наш односельчанин, житель Старого Почаєва. Він з 5 березня боронив рідну землю, був у багатьох гарячих точках, — поділилась вчителька української мови Старопочаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Оксана Галушка. А 28 жовтня його не стало. Пустота, біль, сум втрати, розпач…

Ще недавно, здавалося, маленький худорлявий світловолосий хлопчина грав у м’яча на вигоні, пас худобу, бігав наввипередки з однолітками, допомагав батькам, а в школі показував себе здібним учнем, згадують односельці. Розумний, вихований, скромний, ввічливий, спокійний, щирий, чуйний, працьовитий, готовий завжди підтримати, вислухати, допомогти.

Мав золоті руки і добре серце

— Золоті руки Володі, змалечку привчені до роботи, уміли все, — згадує Наталія Саган, заступник директора з виховної роботи Старопочаївської школи. — Люди поважали його, а якщо потрібна була підтримка чи порада, звертались до нього і були впевнені, що поможе. Бо не знав слів «не вмію», «не зроблю», «не допоможу».

Батьківську стареньку хатинку власноруч відремонтував і зробив надзвичайно затишною, згадують односельці. Там зараз живе племінниця із сім’єю. Згодом купив напіврозвалене господарство — і воно перетворилося в чепурне обійстя, а поруч власними руками з нуля збудував просторий будинок, в якому, на даль, не встиг і пожити.

Щоб утримувати сім’ю і мати гроші на будову, важко працював за кордоном, в Польщі. Як і вдома, в чужій країні теж завоював авторитет, і ті, хто знайомились з ним, ставились до нього з повагою, запрошували до себе на роботу і були впевненими, що виконає будь-яке завдання на відмінно, поділились односельці.  

— Він сіяв, орав, садив, будував, оздоблював, виховував, кохав, захищав, вірив у світле, бо й сам був світлим, — згадує Оксана Галушка. — Був постійно зайнятим і нікому ні в чому не відмовляв. Біля церкви, яка є пам’яткою архітектури, бо збудована без жодного цвяха, працював з радістю, натхненням. Допоміг відремонтувати дзвіницю, виконував фасадні роботи біля церковної хати, на цвинтарі оздоблював хрест-фігуру.

Всі діти вдачею вдались до батька

А приходський священник отець Василій додає: капличку в центрі села безоплатно теж робив Володимир...

— Завжди спокійний врівноважений, хазяйновитий, турботливий. За що не візьметься — доведе до кінця, — поділилась Наталія Саган. — Володя – батько чотирьох синів. Найстарший захищає Україну, молодші вчаться. Всі діти, як і батько, скромні чуйні, виховані, добрі, працьовиті і товариські.

У Героя залишились дружина Людмила та четверо синів: Макар — першокласник, а  Олександр навчається в 11 класі. Андрій вже закінчив профтехучилище, а Микола був в теробороні, а зараз на фронті боронить Україну. Втратили рідну людину брат Микола та  сестра Жанна.

Вічна пам’ять добрій і світлій людині. Відважному воїну, коханому чоловіку, люблячому батькові, вірному другові і щирому патріотові своєї Батьківщини…

Редакція висловлює щирі співчуття дружині, синам, братові й сестрі, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.