Осиротіли двоє синів, яких ростив самотужки. Тернопільщина прощається зі Степаном Головацьким

• Він відсвяткував свій день народження за день до повномасштабного вторгнення. І вже невдовзі став на захист рідної землі і нас із вами.
• Раніше працював водієм у колгоспі, а останнім часом — кермувальником у Золочівському коледжі. Спокійний, розсудливий, щирий і робітний. Такиим його пам’ятатимуть односельці.

Зборівщина у жалобі… Біль, розпач і сльози — своє життя поклав у боях за нашу землю Степан Головацький. На початку наступного року він міг би святкувати свій 50-річний ювілей, але, на жаль, йому тепер назавжди 49…

Ростив синів самотужки

23 вересня його зустріли у рідному селі, односельці опустились навколішки, а сльози за земляком навіть ніхто й не приховував. Попрощатись зі Степаном приїхали звідусіль, аби  промовити востаннє молитви за спокій його душі і слова вдячності — за наш із вами захист. Він віддав за це найдорожче — своє життя.

Степанові батьки вже давно покинули цей світ, від тяжкої недуги відійшла у вічність і його дружина Зоряна. Степан залишився один з двома ще тоді малими синами – Назаром і Романом, розповіли у с. Корчунок, де проживав Герой і де його проводжають в останню путь. Один з синів зараз перебуває за кордоном, він не зміг приїхати, аби попрощатись з батьком. Проводжаю в останню путь свого брата-Героя і сестри та брат.

22 вересня у Зборівській громаді оголосили днем жалоби та приспустили державні прапори. 23 вересня Героя зустріли на рідній Зборівщині та проводжають в останню путь.

Степан Зіновійович Головацький народився 23 лютого 1973 року у с. Корчунок Зборівського району. У 2009 році закінчив Золочівський коледж Львівського національного аграрного університету. З 2002 року працював у коледжі майстром виробничого навчання. Серед колег по роботі користувався авторитетом. На захист держави став після оголошення мобілізації та початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Загинув 16 вересня 2022 року на Донеччині, на Бахмутському напрямку.

Спокійний, щирий і робітний

— Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким воїна, який заплатив життям за мир та спокій на вільній українській землі, за кожного з нас, — каже секретар Зборівської міськради Олександр Парацій. — Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати батька, брата, колеги по роботі. Світла пам’ять про Героя завжди житиме серед нас. Герої не вмирають! Світла пам’ять Герою. 

— Спокійний чоловік, стриманий, виважений, добрий і щирий, — таким Степана згадує староста с. Корчунок Карабовецького старостинського округу Богдан Антонів. — Коли в селі ще був колгосп, працював там водієм. А згодом, коли колгоспів не стало, пішов на роботу водієм у Золочівський коледж. Спокійний і робітний. Відповідальний. На його долю випало чимало випробувань. Спочатку батьки пішли у засвіти, потім захворіла і померла дружина. Степан залишився сам зі своїми дітьми. І був для синів серйозною опорою і батьком з великої букви.  

Одному із синів зараз 21 рік, іншому 25. І хлопці тепер залишились круглими сиротами.

Редакція висловлює щирі співчуття синам, сестрі, всій родині, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.