Осиротіли троє дітей, яких пішов захищати. Тернопільщина попрощалась з Іваном Тринькою

Ще о 5 ранку 29 серпня на власній сторінці у Фейсбук Іван поширив пост про важливість української мови. Того ж дня його не стало… Він загинув в ході виконання бойового завдання під час мінометного обстрілу в районі селища у Волноваському районі на Донеччині

Ще один Герой поповнив небесне військо… Трибухівська громада у скорботі низько схилила голову, а земляки із с. Новоставці, опустившись на коліна і з молитвою та слізьми, встеливши шлях живими квітами, провели свого Героя в останню путь.

Тринька Іван Іванович вірний військовій присязі, мужньо захищаючи свою Батьківщину, загинув на території Донецької області 29 серпня.

— Щирі співчуття та слова підтримки рідним та близьким нашого Героя! Вічна йому пам'ять, — каже голова Трибухівської громади Олег Ковдрин. — Висловлюю співчуття родині, це велика втрата для нашої громади. Він один з перших добровольців пішов на фронт ще 11 березня… Залишивши сім’ю і стареньких батьків.

Загинув під час мінометного обстрілу під Волновахою

Тринька Іван Іванович народився 2 грудня 1980 року. Ніколи не служив в армії, але, не чекаючи на повістку на початку березня пішов захищати Україну. 29 серпня 2022 року, обороняючи суверенітет своєї держави, вірний військовій присязі, загинув в ході виконання бойового завдання під час мінометного обстрілу в районі села Велика Новосілка Волноваського району Донецької області.

У Героя залишились мама Ганна Василівна, батько Іван Васильович, брат Василь, сестра Тетяна, а ще троє дітей, двоє старших народились і проживають у Польщі, семирічний молодший син – в Україні, розповів староста с. Новоставці Іван Когут.

— Іван ніколи не служив в армії, але з початком повномасштабної агресії пішов добровольцем на війну, — розповів Іван Когут. — Добрий будівельник, працював на сезонних роботах. Колись давно був у Польщі, останні років 10 – в Україні.

Добродушний, спокійний, дуже любив і шанував своїх батьків та був для них неабиякою опорою, каже староста. Був вправним господарем…

Він не побоявся. Це є великим прикладом для нас всіх

— Сьогодні ми зібрались на цьому подвір’ї, аби провести в останню путь воїна, Героя, який не побоявся, який став на захист своєї батьківщини, своєї родини і села та заради всіх нас, аби нам добре жилось, під мирним небом, — сльози під час промови священника на похороні Івана стримати ніхто не міг. Гірко плакала мама біля труни своєї дитини. — Що його спонукало до цього? Напевне, заповідь життя і любові. Коли дитя народжується, воно вже любить матір свою, батьків, сестер, підростає людина – вона любить свій край, батьківщину і всіх, хто його оточує. Якраз сьогодні ми можемо свідчити, що та любов його – і до Бога, і до церкви, і до народу, і батьківщини привела туди, де ворог перед нами стоїть. І він не побоявся нічого, пішов, не ховаючись, не тікаючи. Це є великим прикладом для нас всіх.

Ще в липні Іван, перебуваючи на передовій, просив допомоги для свого підрозділу — тепловізор та рації. Щоб можна було передбачити дії ворога та ефективно з ними боротися!

— Кожна ваша копійка допоможе захистити життя та здоров'я наших воїнів, — просив про допомогу небайдужих Іван. — Віримо у силу українського народу та усіх наших друзів! З нами Бог та Україна!

Ще о 5 ранку 29 серпня на власній сторінці у Фейсбук Іван поширив пост про важливість української мови. Того ж дня його не стало…

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, братові і сестрі, дітям, рідним, землякам, побратимам та всім, хто втратив близьку людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.