Отримав контузію, лікувався і минулого тижня повернувся на фронт. На Донеччині загинув Василь Димнич

• Василь був наймолодшим з семи дітей у цій родині. Ще один брат, Сашко, зараз теж боронить Україну.
• 4 червня Василеві виповнилось лишень 40, а 15 серпня він загинув на Донеччині.

Розпач, гіркий смуток і біль... Лишень минулого тижня Василь виїхав з дому – повертався на фронт після лікування контузії та реабілітації. Здається, кілька днів тому він був вдома, обіймав дружину та свою донечку. Зараз вони чекають на повернення свого Героя додому. Цього разу назавжди…

Димнич Василь Васильович народився 4 червня 1982 року в с. Матвіївці колишнього  Шумського, а тепер Кременецького району. Прийшов в зяті 15 років тому у село Темногайці. Загинув 15 серпня на Донеччині, отримавши поранення, несумісне із життям.

— Василь нещодавно був вдома, минулого понеділка (8 серпня – прим. авт.) він виїхав назад, повертався у зону бойових дій на Донеччині, — розповіла староста с. Темногайці Оксана Левічева. — До цього він отримав контузію, лікувався та проходив реабілітацію. І тут така новина. Дуже гірко і боляче…

У Темногаївці у Героя залишились дружина та донечка, яка цього року закінчила 9 клас.

Минулого року відійшов у вічність батько Василя, кілька років тому — мама. Вони народили та виховали семеро дітей, розповіли у Матвіївці, звідки родом Василь.  Старший Ігор, далі Іван, Сергій, Олександр, Наталя, Марія і наймолодшим був Василь. Сашко зараз також боронить нашу землю у зоні бойових дій.

Єдиним, хто з хлопців цієї родини не служив строкову службу, був саме Василь. Проте коли його призвали по мобілізації, з початком повномасштабного вторгнення, одразу пішов до війська.

— Василь був дуже добрим господарем, — каже староста Оксана Левічева. — В нього було все в хаті і до хати, трактора купив — господарський чоловік. Дуже гірка втрата. Дитина цього року лишень закінчила дев’ятирічку, і вже напівсирота…

Тихий, спокійний, трудолюбивий і товариський — таким пам’ятатимуть Василя у с. Матвіївці.

— Батьків немає на цьому світі, але вони виростили достойних дітей, — розповіла пані Оксана. — Вони всі такі дружні, одне одному помагають, підтримують. Лишень Марія певний час жила із тіткою і потім виїхала за кордон. Звідти допомагала хлопцям. Саша, який зараз теж на війні, жив з батьком. Недалечко від них – Іван із дружиною. Решта дітей цієї родини живуть у сусідніх селах. Вони такі дружні, це ж яка зараз втрата для них і нас усіх…

Минулого понеділка Василь поїхав з дому і повернувся на Донеччину. Деякий час з ним не було зв’язку. Рідні не могли прийти до тями від хвилювання, проте сподівались: ось ще трохи, і Василь обов’язково дасть про себе знати. Подасть звісточку, що з ним все добре… 18 серпня звістка надійшла: Василя більше немає серед живих. І невдовзі він назавжди повернеться на рідну Шумщину…

Редакція висловлює щирі співчуття дружині, доньці, братам і сестрам, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.