Отцю Михайлу із села Постолівка Гусятинського району, що на Тернопільщині, у вікно кинули "бомбу"

Вибухнула лише одна "бомба". Вогонь миттєво охопив тюль і штори, перекинувся на хатні речі. У той час у будинку була дружина о.Михайла, пані Галина. Вона зуміла самотужки впоратися з вогнем, але отримала при гасінні пожежі травми.
Гасила піджаком

Журналіст "20 хвилин" зустрілася з потерпілою в травматологічному відділі Гусятинської райлікарні. Тут жінка проходить курс лікування. За словами районного ортопеда Михайла Юркевича, жінка отримала різані рани лівої кисті з пошкодженням сухожиль, термічний опік третього ступеню першого пальця лівої стопи. Зі стопи лікар витягнув також шматок скла розміром 2 на 1,5 см. Зараз стан потерпілої задовільний.
- Я в лікарні лише другий день, а здається, що цілий місяць, - каже з тремтінням у голосі Галина Сенчишин (Пилипів). - Першу ніч не спала. Ввижалася палаюча тюль, яка падала з карниза на підлогу, підрясник, який горів. Події того ранку досі перед очима.
Близько десятої отець Михайло поїхав у справах, продовжує жінка. Коли пролунав сильний вибух та посипалося скло, вона кинулася до кочегарки, бо думала, що вибухнув газовий котел. Однак горів кабінет отця.
- Вогонь був до стелі! На очах згоріла тюль і штори, розплавився карниз, на кріслі займалися піджак і підрясник отця, - схвильовано розповідє жінка. - Я схопила піджак і стала збивати полум'я.
Коли гасила вогонь, пані Галина не зауважила, що ходить босоніж по битому склі. Не відчула відразу, що, гасячи полум'я на вікні, порізала руку об розбиту шибку. Не відразу звернула увагу й на палаючу довгу стрічку на підлозі. Тільки коли добивала вогонь на підвіконні знадвору, помітила, що на землі лежить пляшка з такою самою довгою стрічкою.
- Це ласка Божа, що я не викинула за вікно підрясник, який не могла загасити в хаті, - зітхає пані Галина. - Якби це зробила, могла вибухнути й друга пляшка.
Боротьба з полум'ям тривала лічені хвилини. Коли вогонь було приборкано, їмость вийшла надвір і взяла до рук пляшку, що не здетонувала.
- Від неї тхнуло бензином чи іншою горючою сумішшю, - каже пані Галина. - З отвору стирчала така ж стрічка, яка горіла в кімнаті.
Кинули через паркан
Оговтавшись від шоку, пані Галина зателефонувала чоловікові. Він сказав викликати міліцію та лікаря, повідомив, що негайно вирушає додому.
Зараз жінка почувається краще. Вдячна Богу за те, що відбулася відносно легкими ранами. Опіки, порізи на руках і ногах, каже, заживуть, але зараз її найбільше турбує порване сухожилля. Після того, як його зшили, великий палець на лівій руці досі не рухається. Галина Сенчишин (Пилипів) переживає, чи зможе тепер поїхати на роботу до Польщі. Шість років дружина священика, вчителька за фахом, заробляє прибиранням у будинках варшав'ян, аби оплатити навчання сина та доньки.
- Хату ми збудували ще в кращі, молоді, роки, - каже жінка. - Коли діти стали студентами, ми відчули, що їхню вищу освіту не потягнемо. Я подолала в собі комплекси й поїхала на заробітки. Тепер можу оплатити навчання доньки, яка вчиться на стоматолога, та сина, майбутнього юриста.
Пані Галина шокована "відвагою" нападників, які напали серед білого дня.
- Може, я й не права, але завжди жила дітьми, а не справами священика. Так життя змушувало, - каже вона. - Ми на парафії 22 роки, мирно живемо з людьми, ніколи подібних інцидентів не траплялося. Вважали, що ворогів не маємо. Тепер не знаю, на кого й думати...
За допомогою двох звичайних скляних півлітрових пляшок з-під пива невідомі й атакували будинок священика. Є свідки, які бачили синій бус, що зупинився біля хати, його пасажирів - трьох-чотирьох чоловіків, один із яких мав бороду.
Хоча розбиті шибки у вікні священикового кабінету вже засклені, в кімнаті ще зберігається розгардіяш. На стелі висить розплавлений карниз із залишками штор, підвіконня та стіна - чорні, надворі під вікном розсипані уламки вибитого скла...
Хочуть новий храм
Апостольський адміністратор Бучацької єпархії о. Дмитро Григорак упевнений, що інцидент трапився через релігійну діяльність о. Михайла Пилипіва.
- Отцю Михайлу доручено опікуватися будівництвом духовного центру в сусідньому з Постолівкою селі Раштівцях , - зазначив о. Дмитро Григорак. - Свій обов'язок він виконує з честю, незважаючи на перешкоди. Справа в тому, що наш духовний центр будується поруч із будинком, в якому мешкають люди, які називають себе рідновірами. Ця новітня язичницька течія з'явилася в нашому районі два роки тому, з того часу з боку рідновірів не раз звучали погрози на адресу о. Михайла.
Причиною невдоволення рідновірів стало те, що духовний центр межуватиме з їхнім будинком, вважає о.Дмитро.
- Ми не можемо стверджувати, що саме вони винні в підпалі, але є речові докази, з якими зараз працює міліція, - продовжує отець. - Тож поки іде розслідування, не можемо когось прямо звинувачувати.
Сухий дав землю
Коли стався інцидент, о. Михайло Пилипів брав участь у Синоді Греко-Католицької Церкви в Чорткові. Він, як і дружина, шокований агресивними діями невідомих осіб. Сподівається, що начальник обласної міліції Федір Бортняк, який особисто виїжджав на місце події, розкриє за допомогою підлеглих цей злочин.
- Суперечки з рідновірами траплялися й раніше, - каже о. Михайло. - Остання сталася, коли в Раштівці приїхали землеміри, щоб визначити межі нашого центру. Язичники перешкоджали цій роботі, а їхній адвокат мені прямо заявив: тебе, Михасю, сказав він, пора вже давно усипити...
За словами о. Михайла, греко-католицька громада в попередні роки "ніяк не годна була взяти в Раштівцях землю". Виділення ділянки відбулося за губернаторства Ярослава Сухого. За своє коротке правління він устиг, серед іншого, підписати й розпорядження про виділення греко-католикам 1,5 гектара землі в Раштівцях. Але наступні процедурні дії з її узаконення греко-католики не можуть провести через спротив "язичників".
- Коли президентом був Ющенко, його дружина Катерина приїжджала на гору Богит, що біля села Городниці нашого району, - зауважив о. Михайло. - Видно, має симпатії до рідновірів. Можливо, через це й гальмувалася наша справа. Два роки ходили по київських і тернопільських кабінетах з клопотанням про виділення землі, але нас скрізь "футболили".
"Це - провокація"

На подвір'я будинку рідновірів журналіст пройшла безперешкодно. Вона побачила, як на фасаді великого триповерхового будинку, на риштуваннях, поралися будівельники. Всередині двору розмальовували яскраве панно літній чоловік і підліток. А неподалік, через дорогу, гарцювала група чоловіків, управляючись у двоборстві.
Назустріч вийшов міцної статури бородатий чоловік, представився Верховним Волхвом України-Руси, головою родового вогнища рідної православної віри отцем Володимиром Куровським. Почувши, з якої нагоди завітала, голосно розсміявся.
- Це провокація, і не виключено, що з боку самих греко-католиків, - заявив він. - Шкода жінку, яку так брутально кинули "під танк" свої ж, можливо, люди, піддавши ризику її здоров'я і навіть життя. Такої хитрості, підлості й ницості часом і в кровного ворога не знайдеш... Була тут міліція наступного дня. Провели обшук у домі й на території, забрали з собою "речовий доказ" - каністру з бензином, яку лишив під парканом робітник, коли косив траву.
Викладаючи свою позицію стосовно конфлікту з греко-католицькою громадою, о. Володимир показав у бік двоповерхового цегляного будинку, що безпосередньо межує з будинком рідновірів.
- Це - духовний центр греко-католиків, його збудували під самим боком у нас, ніби землі навколо більше немає, - каже о. Володимир. - Вони вже мають дві церкви в селі й будують третю. Хай будують, але ж не такими методами!
Далі Володимир Куровський розповів, що будинок, в якому розташувалися рідновіри, успадкувала від батька його дружина Лада. У ньому надбудували третій поверх, проводять оздоблювальні роботи на фасаді й всередині, наводять лад на території навколо.
- Два роки тому ми задумали створити на цьому місці паломницько-туристичний центр, аби туристи могли познайомитися з всесвітньовідомою горою Богит, на якій стояв Збруцький Світовид, горою Говда, де в свій час тренувалися козаки-характерники (той же Северин Наливайко, що родом із Гусятина), та Звенигорою, на якій була школа волхвів, - каже о. Володимир. - Центр знаходиться в нежитловій зоні, нічим ми нікому не заважали. Отримавши в спадок цей будинок, ми з дружиною хотіли викупити й фундамент поруч, на якому зараз збудували греко-католицький центр.
Власниця решток старої будівлі хотіла за них 23 тисячі гривень.
- Коли ми вже назбирали гроші, сталося дивне, - продовжує о.Володимир - Жінка пішла до сільради, щоб взяти номер на будівлю. Їй сказали зайти пізніше, а через тиждень її чекали уже шестеро місцевих священиків, які з порога загукали: ти що собі, мовляв, думаєш? Ти, греко-католичка, а маєш справи з язичниками? Будеш проклята до сьомого коліна! Жінка з переляку там же написала дарчу Бучацькій єпархії на право володіння рештками будівлі й невдовзі виїхала з села.
Будівництво розпочали без жодного проекту, погодження, без документів на землю, запевняє о. Володимир. Побудували будинок для монахів.
- Ми хотіли з ними домовитись. Пропонували їм заплатити за цей будинок, бо ж навіщо тертися боками, коли навколо досить землі? - продожує рідновір. - Давайте допоможемо з ремонтом церков, які у вас уже є. Та згоди не дійшли. Хоча ми перебуваємо в нежитловій зоні, їхньому будинку миттєво присвоїли житловий номер. Я б ніколи не почав у цьому місці розбудову свого центру, якби знав, що в о. Михайла є плани щодо нього...
Безпідставні звинувачення, образи рідновірів регулярно звучать і в стінах місцевих греко-католицьких церков, додав о. Володимир.
- Священики нас проклинають, кажуть, що ми ледь не дітей їмо, - обурюється волхв у 36 поколінні. - Селян залякують, вимагають не ходити до нас на роботу. А хіба це погано, що будівельники мають за що купити хліба для своїх сімей? Ми подарували школі керамічну плитку, підтримуємо матеріально бідні родини. Прості люди не мають до нас претензій, але їх постійно налаштовують проти нас.
Володимирові Куровському довелося перевести свого 13-річного сина з сільської школи в райцентрівську, оскільки хлопця постійно цькували й били однокласники.

Рідновіри, як і греко-католики, також не можуть узаконити земельну ділянку, на якій стоїть їхній центр.
- Наш юрист ходить по кабінетах, щоб добитися права придбати 50 соток землі, але безрезультатно, - зазначив Володимир Куровський. - Обманом нам хтось оформляє документи на 18 "соток", але ми відмовляємося від них. Робиться все, щоб відібрати в нас землю, нашу частину території... Крім греко-католиків, у Раштівцях діє ще дві релігійні громади - православна Київського Патріархату й протестантська, в нас чудові стосунки. А з греко-католиками проблеми. Місцеві люди бачать, що ми добрі люди, ні до чого поганого не закликаємо, поширюємо свою рідну українську культуру, й це комусь не подобається.
Володимир Куровський має надію, що під час особистої зустрічі з главою Української Греко-Католицької Церкви Любомиром Гузаром, організації якої зараз добивається, сторони опонентів зуміють знайти цивілізований вихід із протистояння.
За словами начальника Центру громадських зв'язків УМВС в Тернопільській області Сергія Шворнікова, в справі підпалу ведеться розслідування
- Ми зробили огляд місця події, задокументували свідчення потерпілої, свідків, - повідомив пан Шворніков. - Після необхідних експертиз дамо необхідну кваліфікацію інциденту.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.