Паску випікали чисті господині у чистій хаті

Одначе у більшості сіл на Тернопіллі жінки і далі печуть великодній хліб самі. Купують тільки ті, хто не має змоги чи сили спекти власноруч.

- Раніше господині брались за випікання паски тільки у чистій хаті, - розповідає етнограф та фольклорист Лілія Мусіхіна. – Мали бути чистими і самі господині. Тож ті, у яких були місячні, за замішування тіста навіть не брались. Є повір’я, щоправда регіонального характеру, що хоч трішки тісто має помісити маленька дівчинка.

Паски випікали, за словами етнографа, трьох видів – білу, жовту шафранну, і чорну медову. Сьогодні ми випікаємо фактично тільки жовту, паску на яйцях.

- Пекли або в суботу вранці, або із п’ятниці на суботу, - продовжує пані Мусіхіна. - На Хмельниччині, звідкіля я родом, є така традиція – допоки випікається паска, не можна сідати, інакше осяде і паска. Також на пасках ворожили. Тобто, трактували своє майбутнє по тому, як спечеться паска – репне, перевернеться.

Якщо паска «репне», то це віщували нестатки, негаразди. Якщо ж паска перевернеться, то це, за словами пані Лілії, означало, що у наступному році хтось з родини уже паски не їстиме. Окрім того, пасок завжди випікали більше, аніж треба самим господарям. Адже чималу кількість треба було роздати – родичам, сусідам чи просто тим людям, які самі не були у змозі спекти її. А ще – треба було віднести на цвинтар.

- Вірили і у надзвичайні властивості того тіста, з якого випікали, - продовжує Лілія Мусіхіна. – Тому руки із тіста витирали об плодові дерева. Мовляв, і дерева будуть такими ж високими, а плоди – смачними і м’якими, як паска. Шкарлупу з яєць, які використовували, також розвішували на плодові дерева. Робили це на Бережанщині. Тамтешні жителі вірили, що дерево зародить плодами гарно.

Частково дотримуються традицій випікання паски на Тернопільщині і досі. Приміром, на Лановеччині паску випікають переважно у Чистий четвер. Бо вважають, що робити це у п’ятницю чи у суботу – неможна.

- Я печу близько двадцяти пасочок у печі, - розповідає Лідія Петросюк. – Більшість з них – не для себе: роздаю родичам, друзям. А вони, натомість, допомагають продуктами – хтось принесе борошна, хтось родзинок. Печу у четвер, бо так у нас заведено. Хоча бачила, що у деяких областях випікають навіть у суботу. Приміром, на Херсонщині – там я навчалась на пекаря.

Паску замішує жінка із «розчини». Її робить з борошна, молока і дріжджів. У саме ж тісто, окрім традиційних ваніліну, яєць, цукру, родзинок, додає ще й журавлину, цукати, курагу.

- У нас на Лановеччині є села, у яких натомість паски освячують «трійцю», - продовжує жінка. – Це три невеличкі хлібини із несолодкого тіста. Дехто ж освячує і трійцю, і паску.

Печуть паску тільки у четвер і на Шумщині. Вважають, що у смачній пасці має бути багато яєць.

- Ми випікаємо паску у мурованій цегляній печі на дровах з вишні чи берези, - розповідає тамтешня жителька Наталя Стасюк. – Якихось традицій щодо того, як випікати паску, у нас нема. Головне, щоб вона була смачною. Ще вважають, що паска має бути жовтою. Тож даємо у тісто 15 жовтків. Випікаємо п’ять чи більше пасочок. Найменшу беремо на освячення.

Єдина традиція, якої однаково дотримуються обоє господинь, це - частування краями паски після освячення, худоби. Мовляв, аби та не хворіла.
 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google