Павло Римар не міг сидіти зі складеними руками, коли Україна в небезпеці

Євгенія ЦЕБРІЙ

Тернополянин Павло Римар – ще один наш земляк із батальйону "Збруч", який трагічно загинув під час вибуху боєприпасів 1 лютого. Коли буде похорон бійця, наразі невідомо. Адже рідні тільки поїхали за його тілом.

Друзі та близькі 34-річного Павла досі не вірять, що він вже не з ними. Вони сумують за Павлом та діляться спогадами про нього. Зокрема, тернополянин Ігор Сцібайло товаришував з Павлом Римарем ще з дитинства. Для нього його загибель - велика втрата.

- Ми виросли з Пашкою, як то кажуть, в одній пісочниці, в одному дворі, - розповідає він. - Він був дуже хорошим товаришем та надійним другом, на якого можна було завжди покластися. Він не підводив ніколи. Пам'ятаю, як грали улюблену в дитинстві гру "Козаки-розбійники", ділилися на два батальйони і козаки по засекречених стрілках доганяли розбійників, ввечері усі разом пекли бараболю в ярку на правому березі Серету. В Паші батько був військовим, тому він захоплювався військовою справою, дуже любив це діло. Свідомо, з завзятістю пішов до армії, навіть колекціонував різні військові речі, каски, ножі тощо.

Ігор Сцібайло згадує, як разом із Павлом вони ходили на секцію боротьби до Олександра Росохацького в першу спортивну школу. А також хлопці разом грали в команді КВК в школі № 12, де пару років підряд займали перше місце між всіма школами міста.

Павло був великим патріотом України і дуже любив свою Батьківщину. Влітку минулого року він пішов у добровольці.

- Сказав "Я не можу сидіти зі складеними руками, коли Україна в небезпеці!", - пригадує Ігор Сцібайло. - Вважаю, потрібно уважно розслідувати обставини трагедії, в якій він загинув, і безумовно покарати винних у тому, що сталося. Павло - герой, який добровільно став на захист своєї Батьківщини і загинув за невідомих до кінця обставин. Царство небесне другу. Герої не вмирають!!!
Товариш також додає, що коли Павло служив у батальйоні "Збруч" вони часто зідзвонювалися і він не раз нарікав на керівництво батальйону. Розповідав, що не в милості у них, бо завжди висловлював свою думку і не боявся казати правду...