Переїхав з Донеччини з дружиною і 5 дітьми, сини зараз теж на фронті. Прощаються з Юрієм Ожоганичем

• Учасник АТО, мужній та сміливий, він з перших днів повномаштабного вторгнення пішов захищати рідну землю.
• Двоє синів, виховані справжнім патріотом, також боронять нашу землю в лавах Збройних сил України.

Шумщина в скорботі. Громаду сколихнула страшна звістка…

Боронячи Україну від російського оккупанта, загинув старший лейтенант Ожоганич Юрій Іванович, 1972 року народження, житель села Потуторів. Про це повідомив голова Шумської громади Вадим Боярський. 

Утікали з Донеччини від війни з малими дітьми

— Юрій служив командиром протитанкового артилерійського взводу, старший офіцер на протитанковій артилерійській батареї протитанкового артилерійського дивізіону, — повідомив Вадим Боярський. — Учасник АТО, мужній та сміливий, він з перших днів повномасштабного вторгнення пішов захищати рідну землю.

Юрій завжди прагнув справедливості, був добрим, щирим, завжди допомагав іншим, саме тому мав багато друзів, каже Вадим Боярський. Достойний військовослужбовець, який брав на себе усю повноту відповідальності. 

— Двоє синів, виховані справжнім патріотом, також боронять нашу землю в лавах Збройних сил України, — повідомив голова Шумської громади. — Вічна пам'ять та шана Герою! Ми низько схиляємо голову в скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та друзям загиблого.

Ожоганич Юрій Іванович народився 25 січня 1972 року у с. Валява Черкаської області. Проживали з дружиною на Донеччині, там народились їх п’ятеро дітей. У 2014-му Юрій із дружиною та дітьми переїхав на Шумщину, рятуючись від війни.
— Тернопільщина для нас вже рідна,  ми тут скільки літ — сюди переїхали з малими дітьми, за цей час вже й діти повиростали, — каже дружина загиблого Героя Катерина. Тому і вирішила — її Юра, надія і опора, покоїтиметься в Тернопільській землі, адже наш край став для родини Ожоганичів другим рідним домом… 

Прожили душа в душу 25 літ

У Героя на Черкащині залишились мама Анна Миколаївна, сестра Тетяна.
Овдовіла дружина Катерина, втратили батька п’ятеро дітей: Іванові  зараз 24 роки Янові — 20, донькам Марії 21, Софії 12, а наймолодшій, Надійці, лише 9 років. Сини, як і батько, служать в ЗСУ — усі троє були у складі тернопільської бригади, тільки в різних батареях, розповіла дружина Героя Катерина. 

— Юра був позитивним, добрим і люблячим, ми прожили із ним душа в душу 25 літ, — каже вдова Катерина. — Чоловіка мобілізували ще у 2015 році, після демобілізації був контрактником ЗСУ, з маленькими перервами. Сини пішли його стопами — Іван в 2016-му, а Ян у 2021-му. 

У неділю, 20 листопада, Катя говорила з коханим востаннє по телефону. Жінка згадує, як Юра жартував і додає — він любив пожартувати і підколоти. 

— Він підколював мене, питав, як діти, як наші четверо доньок — так, саме четверо, бо Ян одружений, але для Юри Галинка ніколи не була невісткою, це була його ще одна доня Галя, — згадує Катя. — Ми всі завжди були для нього найголовнішим у цьому житті. 

Син Іван вже приїхав додому — військового відпустили, аби попрощався з батьком. Ян в дорозі, він встигне приїхати лишень на похорон. 

— Світла, вічна пам'ять Герою! Невимовний біль втрати дорогої людини, — каже староста с. Потуторів Мирослава Чуйко. — Важко підібрати слова підтримки рідним. Наш дорогий ГЕРОЮ ! Завжди на віки в нашій пам'яті та шані, схиляємо голови та вклоняємося до землі. Щиро співчуваємо Катерині Олександрівні, дітям Івану, Яну, Марічці, Софійці, Надійці. Слава Героям України!

Поховають Героя 25 листопада у селі Потуторів Шумської громади. 25 листопада 2022 року в Шумській громаді оголошено днем жалоби...

Редакція висловлює щирі співчуття мамі, дружині, дітям, сестрі, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою… 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.