Першим із села пішов в 2014-му, першим пішов на війну і зараз. Прощаються з Андрієм Ярощуком

• Три дні медики боролись за життя Андрія у госпіталі, за нього молились рідні і все село. Шансів вирвати його з лап смерті майже не було, але всі вірили в диво…
• Додому свого Героя везуть побратими й односельчани, які разом з Андрієм боронили рідну землю. Вдома на нього чекають літні батьки, сестра, дружина та двоє донечок.

Учасник АТО й бойових дій, доброволець, який у 2014 в перші дні пішов боронити нашу землю. А ще спортсмен, музикант, мисливець, будівельник, який зводив будинки і церкви, майстер на всі руки, веселун і Людина-душа. Односельчани досі не можуть усвідомити, що їхнього Андрія вже немає, і гірко оплакують свого Героя. Плаче за ним і небо, бо, кажуть люди, Андрій цього завартував…

— Схилімо голови в жалобі – війна забрала ще одне молоде життя, — сумну звістку повідомив голова Великодедеркальської громади Юрій Панасюк. — Андрій Ярощук 12 серпня 2022 р. отримав поранення біля населеного пункту Орли Синельниківського району Дніпропетровської області, виконуючи бойове завдання.

Три доби молились і вірили в диво

Воїна доправили до Запоріжжя в госпіталь. Після виснажливої боротьби за життя, 15 серпня серце Героя зупинилося. Шансів на порятунок було мало, але рідні і всі односельці молились та вірили в диво. На жаль…

Ярощук Андрій Васильович народився 12 травня 1985 року, проживав у с. Матвіївці Великодедеркальської громади. У бійця залишилась дружина Тетяна, яка вчителює у місцевій школі, та дві донечки – 10-річна Мар’яна і 16-річна Катерина. Гірко оплакують сина батько Василь Іванович та мати Марія Стратонівна. Втратила єдиного брата сестра Аліна.

Андрій вже мав бойовий досвід – у 2014-му, щойно почалась війна в Україні, першим із села добровольцем пішов на фронт, розповів староста с. Матвіївці Ігор Яремчук. Був поранений, і навіть певний час пересувався на візку. Але щойно почалось повномасштабне вторгнення в Україну, він знову в перші дні пішов боронити рідну землю. Як і його побратими-АТОвці. Із невеличкої Великодедеркальської громади зараз служить понад 200 чоловіків. Андрій вже п’ятий Герой, що повертається до рідної домівки назавжди, розповів Юрій Панасюк.  

Він ніколи не сумував. Дуже світла людина

— Це такий хлопака – просто сяюча людина… Ми виросли з ним разом, він трохи молодший за мене, — поділився спогадами про Андрія Ярощука староста Ігор Яремчук. — Він ніколи не сумував. Позитивний зі всіх сторін. Світла, дуже світла людина. Брав активну участь у житті села. Мисливцем був, свого часу стояв на воротах, грав в футбол. Був музикантом, щойно свято у селі чи збирається якась компанія, — грав на баяні, співав. Будівництвом займався — вони і хати, і церкви будували. Висотником був, зрізав дерева людям, де інші не могли дістатись — нічого не боявся.

Душа компанії і просто Людина-душа, Людина-свято та водночас надійна опора для багатьох. Для села це надто гірка й болюча звістка, каже староста. Його проводжатимуть в останню путь усією громадою, а поховають у Матвіївцях на новому цвинтарі.  

Андрій Ярощук був водієм 29 реактивного артилерійського дививізіону в одній з військових частин. І тижнів два тому приїжджав додому у відпустку.

— Щоб він жалівся чи якісь жахи розповідав — ніколи не було такого, хоча ми всі добре знали: там, де Андрій було дуже гаряче, — каже Ігор Яремчук. — Воювали наші хлопці і все. Все нормально, все добре, все в них є, нічого їм не потрібно — тільки це й чули. З ним ще воювали двоє хлопців з нашого села – зараз везуть його додому. Назавжди…
 

Редакція висловлює щирі співчуття батькам, дружині, дітям, сестрі, усій родині, землякам і побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.