Підліткові депресії є небезпечними, говорять тернопільські психологи
Перший період такого психічного стану, враховуючи результати досліджень, проявляється у 13 років. Частота депресій зростає у віці 12-16 років, досягає піку – в 15-16, і вже після того йде на спад. Депресивні підлітки характеризуються грубістю, конфліктністю, пригніченим настроєм, сексуальними ексцесами тощо. У них різко падає інтерес до навчання та життя загалом. Як правило, у такому стані діти часто підпадають під негативний вплив підозрілих компаній. Психологи говорять, що деякі особи в період депресії можуть вдаватися до самопошкодження: вони кусають себе, або вдаряються головою, інколи навіть можуть спробувати закінчити життя самогубством.
Кілька років тому сім’я Авраменків (прізвище змінене – прим. авт.) зіткнулася із проблемою підліткової депресії. Мама Людмила розповідає, що у віці 15 років її син Олександр став іншою людиною.
- Спочатку я помічала його сумний погляд та відведені очі, - говорить жінка. – Коли запитувала, що сталося, він відповідав, що все добре. Із часом Олександр став усе більше замикатися в собі. Він майже нічого нам не розмовляв з нами, став дуже мовчазний.
Пані Людмила підозрює, що таку поведінку сина могла спровокувати зміна навчального закладу. Адже після закінчення 9-го класу батьки відправили хлопця навчатися в училище.
- У школі він був тихеньким, сором’язливим хлопчиком, - каже вона. – Вільний час постійно проводив із друзями чи старшою сестрою. Хоча він і не був відмінником, проте завжди тягнувся до знань – постійно дивився розвиваючі програми по телевізору, читав спеціальні журнали про техніку.
Після того, як пішов в училище, юнака ніби «підмінили». За розповіддю мами, з’явилися підозрілі друзі, почав палити, із навчання повертався пізно.
- Замикався в кімнаті й сидів там годинами, - пригадує жінка. – На всі спроби поговорити, реагував неадекватно: кричав, перекручував слова. Ми просто не могли дати йому ради.
Батько спробував поговорити із сином по-чоловічому, але дійшло до того, продовжує пані Людмила, що Олександр підняв руку на старшого.
- У мене чоловік дужий, то дав здачі, але це вийшло за всі рамки, - наголошує вона. – Ми намагалися вмовити сина сходити з нами до психолога, але він так і не погодився. Казав: «Вам треба, ви і йдіть».
Приблизно через рік часу, як розповідає мама, хлопець почав випивати. Вона часто відчувала запах спиртного на одязі.
- Хто міг подумати, що з такого милого хлопчика виросте отакий…, - каже вона. – Одного разу ми всі злякалися не на жарт. Син пішов на День народження до друга, повернувся вночі. Ледве на ногах тримався. Він почав плакати, говорив, що він уже всім набрид, що йому немає чого жити, що його ніхто не поважає. А потім… коли ми намагалися йог заспокоїти та вкласти спати, він почав битися головою об двері, а потім гатив у стіну кулаками. Цікаво, що зранку про свої нічні пригоди зовсім нічого не пам’ятав.
Щоб якось допомогти синові «вийти» з кризової ситуації, батьки звернулися за допомогою до знайомої, яка працює шкільним психологом. Спеціаліст порадила спробувати «переключити» сина на щось інше, пробудити в нього відчуття відповідальності.
- Подруга сказала, що така поведінка – бажання самоствердитися в очах ровесників, - продовжує вона. – Просто хлопець почувався невпевненим, але ззовні намагався, як каже молодь, «тримати марку».
У той момент якраз важко захворів дідусь Олександра. Після перенесеного інсульту, йому постійно потрібна була стороння допомога. Батьки прийняли рішення, аби син після занять ходив до дідуся й допомагав йому по господарству.
- Щодня він повинен був «змінити» мене після обіду, - каже мама. – Спочатку така ідея йому не дуже подобалася, але він дуже любив свого дідуся. Тому змирився та після занять ішов до нього. Мабуть, саме така стресова ситуація допомогла йому трохи відволіктися від своїх «проблем». Олександр став менше часу проводити із друзями. Минуло вже п’ять років після тієї депресії (навіть не знаю, чи можна це так назвати). Син уже працює, напідпитку повертається додому дуже рідко. У родині сталася біда – дідусь захворів, але саме вона, мабуть, врятувала нас від ще одного нещастя.
Оксана КОЛОДІЙЧУК (34 р.), шкільний психолог:
- Підлітковий вік є досить суперечливим. Адже такі особи – ніби ще й не дорослі, але вже й не діти. Підлітки дуже вразливі, тому у спілкуванні з ними потрібно бути дуже обережним. Адже часто образи надовго закарбовуються у юнацькій пам’яті.
У 13-15 років діти більше прислуховуються до думок ровесників, аніж до батьків чи вчителів. Тому часто непорозуміння друзів може стати причиною виникнення депресії. Якщо хлопець чи дівчина не можуть реалізувати себе в приємному, вони знаходять щось негативне – підозрілі компанії, алкоголь, наркотики тощо.
Аби врятувати підлітка від такого стану, сім’я має завжди його підтримувати, демонструвати любов та піклування. Інколи й батьки бувають неправі, а тому мусять навчитися йти на примирення першими.
Наталія БУРЛАКУ
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
