До останнього надіялися, що це помилка. На Тернопільщині прощаються з Олегом Андрощуком

• Сусіди й односельці, коли почули трагічну звістку, не вірили, що Олега більше немає. Бо за години дві до цього він телефонував матері. Не жалівся, але зізнався, що русня весь час їх бомбить.

• Рідний брат Олега, Руслан, мав довід в АТО. Олег служив лише в армії. Проживав із літніми батьками. Саме їх 30 травня сповістили, що їхній син загинув як герой…

Простий, робітний, добрий, щирий і абсолютно не конфліктний. Таким пам’ятатимуть у Борсуках свого Героя Олега Андрощука.

Він не встиг створити власної сім’ї та проживав з літніми батьками. Але в перші дні повномасштабного наступу русні пішов заищати українську землю. Мовчки, ніде не афішуючи цього.

Загинув у бою 27 травня

— З глибоким сумом повідомляємо про загибель нашого земляка із с. Борсуки - Андрощука Олега Олександровича. 27 травня під час бою у м. Сєверодонецьк Луганської області молодший сержант, виконуючи бойове завдання - виявлення та знищення сил противника, отримав поранення не сумісні з життям.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким нашого Героя та ніколи не забудемо його подвиг! Вічна пам’ять!

Андрощук Олег Олександрович народився 26 березня 1971 року у Борсуках. Загинув 27 травня у бою під Сєверодонецьком.
— До останнього надіялася, що це помилка, — каже Олена Самогальська. — Добрий чоловік, усміхнений та привітний. Герої не вмирають! Вічна пам'ять і Царство небесне…

Скромний, добродушний, щирий і робітний. Таким земляки пам’ятатимуть свого Героя.

— Він проживав з літніми батьками – батько Олександр колись працював у колгоспі шофером, потім слюсарем. Не так давно втратив зір. Мама Ніна зараз на пенсії. Раніше жінка вчителювала у місцевій школі – вчила дітей української мови і літератури. Співає в церковному хорі. Саме їх 30 травня сповістили про смерть сина-Героя.

В Олега залишився брат, Руслан, той мав досвід – вже був в АТО. А Олег — лише служив в армії.

З ним було просто і легко працювати

— Олег працював в комунгоспі, на посаді двірника, — розповів голова Борсуківської громади Роман Кухарський. — Про таких як Олег кажуть, — безпроблемний. Всіляко на роботі було, а Олег прикрого слова ніколи не сказав і нікому не заперечив. Треба залишитись на роботі і покосити – Олег зробить. Сніг відгортати – Олег вже горне. Ще щось зробити — послухає. З ним було просто і легко працювати. Не конфліктна, дуже позитивна людина. Добряк і роботяга. Так, він не був явним лідером, але злого про нього сказати чи згадати ніхто не може.

Односельці, коли почули трагічну звістку про загибель Олега на фронті, довго не могли повірити. Як інакше – буквально години за дві до цього він ще розмовляв з матір’ю телефоном. Не жалівся, але поділився, що русня їм сильно «насипає». До цього був небагатослівним, але розказував, що щодня їх майже цілодобово бомблять. Близько 21-ої говорив із мамою, а близько 23-ої Олег сам потрапив під такий обстріл. На жаль, поранення виявились несумісними із життям.

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває батькам, братові, рідним, односельцям і побратимам. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.